Проект изменений в основной з-н Украины "Про відновлення платоспроможності боржника або визнанн

Новости по банкротству, обсуждение актуальных тем

Сообщение Юрий Гусак » 13 ноя 2010, 22:35

Приветствую коллеги! 11 ноября 2010 года имел честь присутствовать на Українському форумі з реформування законодавства про банкрутство в умовах відновлення економіки України который проходил в Киеве. Докладчиками на форуме были:
· Представник Державного департаменту з питань банкрутства (Основні напрямки реформування чинного законодавства з питань банкрутства)
· Олександр Удовиченко, Вищий господарський суд України (Дотримання та скорочення термінів процедур банкрутства, проблеми та перспективи вирішення )
· Представник Житомирського апеляційного суду України (Скорочені процедури банкрутства як один із засобів ухилення від розрахунків з кредиторами)
· Джунь В.В., доктор юридичних наук (Пропозиції щодо законодавчого реформування процедури банкрутства українських банків)
· Представник Пенсійного фонду України (Проблеми погашення заборгованості перед Пенсійним фондом України в процесах банкрутства)
· Представники Державного підприємства «Державний центр з питань відновлення платоспроможності та банкрутства» (Система державних органів та підприємств і їх роль в процедурах банкрутства, Нормативно-правове регулювання проведення відкритих торгів з реалізації майна боржників в процедурах банкрутства)
· Представник Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва
· Представник Центру комерційного права (Економічні дослідження в сфері реформування законодавства про банкрутство)
· Представник Київської обласної державної адміністрації (Регіональна політика в сфері банкрутства)
· Представник Фонду державного майна України (Аспекти досудової та судової санації підприємств державного сектору в процедурах відновлення платоспроможності та банкрутства
· Представник Асоціації банків України
· Представник Міністерства промислової політики України

На форуме обсуждались следующие вопросы

1-Вітчизняна процедура банкрутства потребує реформування в частині дотримання та скорочення процесуальних термінів.
В країні надто низький показник повернення вимог кредиторів.

2-Відсутній механізм вирішення незаконному відтоку ліквідних активів боржника, перед тим, як він входить в судову процедуру банкрутства.

3-Необхідно визначити та посилити відповідальність посадових осіб та представницьких органів кредиторів.

4-Ефективна система банкрутства особливо важлива під час економічної кризи, коли підприємства попадають в залежність від недоліку готівкових коштів і не можуть виконувати свої фінансові зобов’язання.

5-Визначення шляхів реформування законодавства про банкрутство в умовах відновлення економіки України потрібно для її розвитку на основі конкуренції безперервних структурних змін.

6-Застосування до суб’єктів господарювання нової нормативно-правової бази з питань банкрутства за рахунок як досудової так і судової санації забезпечить збереження виробничих потужностей, робочих місць, відтворення виробництва як по конкретних підприємствах так і по регіонах.
Совершенство достигается только к моменту краха.
Сирил Паркинсон
Аватар пользователя
Юрий Гусак
 
Сообщений: 10
Зарегистрирован: 13 ноя 2010, 13:07
Откуда: Киев

Сообщение Юрий Гусак » 13 ноя 2010, 23:33

Более подробно опишу вам завтра
Совершенство достигается только к моменту краха.
Сирил Паркинсон
Аватар пользователя
Юрий Гусак
 
Сообщений: 10
Зарегистрирован: 13 ноя 2010, 13:07
Откуда: Киев

Сообщение Юрий Гусак » 13 ноя 2010, 23:40

Головна сторінка | Main page 13 листопада 2010
Що нового?
Проект
Закон України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом
Ліцензійні умови провадження господарської діяльності арбітражних керуючих
Про затвердження Положення про порядок навчання та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих та Порядку прийняття у них іспиту
ПОРЯДОК розгляду та подання пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих
Пошук


Розширений пошук »
Новини
Про Департамент
Відомості про продаж майна
Господарські суди
Нормативна база
Навчання та підвищення кваліфікації арбітражних керуючих
Діяльність Комісії з підготовки пропозицій господарському суду
Ліцензування господарської діяльності арбітражних керуючих
Інвестиційно привабливі підприємства
Запобігання проявам корупції
Статистичні та аналітичні матеріали
Державні закупівлі
Вакансії
Довідка з Єдиної бази даних підприємств
Консультаційний центр
Зворотній зв'язок
Підписка









Головна » Нормативна база » Проекти нормативних актів

версія для друку

Проект



З А К О Н У К Р А Ї Н И

Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом



Цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.



Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ



Стаття 1. Визначення термінів

Для цілей цього Закону терміни вживаються у такому значенні:

неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта господарювання виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) інакше як через відновлення його платоспроможності;

боржник - суб'єкт господарювання (юридична особа або фізична особа-підприємець), неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;

банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури;

суб'єкт банкрутства (далі - банкрут) - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.; суб'єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо);

кредитор - юридична або фізична особа, яка має підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю й своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів); конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника; до конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;

грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до договору та на інших підставах, передбачених законодавством України; до складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються неустойка (штраф та пеня), визначена (нарахована) до дати подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі; склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом;

безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника;

досудова санація - система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (суб’єкт управління об’єктами державної власності) боржника, інвестор, з метою запобігання банкрутству боржника шляхом реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до порушення провадження у справі про банкрутство;

розпорядження майном боржника - система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища;

розпорядник майна - фізична особа, яка діє на підставі ухвали господарського суду або за призначенням державного органу з питань банкрутства та на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом;

санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника;

реструктуризація підприємства - здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та повному або частковому задоволенню вимог кредиторів;

керуючий санацією - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду або за призначенням державного органу з питань банкрутства організовує здійснення санації боржника;

ліквідація - припинення діяльності суб'єкта господарювання, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду або за призначенням державного органу з питань банкрутства організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку;

мирова угода - домовленість між боржником та кредитором (групою кредиторів) про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов'язання за угодою сторін (далі - прощення боргів);

офіційний друкований орган - газети «Голос України» або «Урядовий кур'єр»;

представник працівників боржника - особа, уповноважена загальними зборами (конференцією), на яких присутні не менш як дві третини штатної чисельності працівників боржника, або відповідним рішенням первинної профспілкової організації боржника (а за наявності кількох первинних організацій - їх спільним рішенням) представляти їх інтереси під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу;

сторони у справі про банкрутство - кредитори, боржник (банкрут);

учасники провадження у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (суб’єкт управління об’єктами державної власності) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство - державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників господарського товариства;

заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі і звільнені з роботи за рік до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та підприємцем (фізичною особою) - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно керуючого санацією чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника;

мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), інших майнових зобов’язань, які виникли до прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, незалежно від строків настання виконання зобов’язань за ними, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

погашені вимоги кредиторів - задоволені вимоги кредиторів, вимоги, щодо яких досягнуто згоди про припинення, у тому числі заміну зобов'язання або припинення зобов'язання іншим чином, а також інші вимоги, які відповідно до цього Закону вважаються погашеними;

значні угоди – угода або сукупність укладених протягом одного календарного місяця угод, підсумковим наслідком виконання яких є розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток від балансової вартості активів боржника на день укладення таких угод;

угоди, щодо яких є заінтересованість, - угоди, сторонами яких є заінтересовані особи зі сторони боржника, керуючого санацією чи кредиторів;

уповноважена особа засновника (учасника, власника) підприємства, акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю - особа, уповноважена загальними зборами учасників, що володіють більш як половиною статутного капіталу підприємства або господарського товариства, представляти їх інтереси під час провадження у справі про банкрутство з правом дорадчого голосу;

іноземне провадження - провадження у справі про банкрутство, яке здійснюється в іноземній державі згідно із законодавством цієї держави;

іноземний суд - державний або інший уповноважений орган іноземної держави, компетентний здійснювати провадження у справах про банкрутство;

постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю бо частково здійснюється господарська діяльність суб’єкта підприємницької діяльності на території іншої держави;

судова допомога - вжиття господарським судом або іноземним судом заходів з метою захисту активів боржника або інтересів кредиторів.



Стаття 2. Законодавство, що регулює провадження у справах про банкрутство

1. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

2. Законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з врахуванням норм Закону України "Про банки і банківську діяльність".

3. Провадження у справах про банкрутство окремих категорій суб'єктів господарювання регулюється з урахуванням особливостей, передбачених розділом VI цього Закону.

4. Положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб, які є неприбутковими організаціями та не застосовуються до юридичних осіб - казенних підприємств.

5. Положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.

6. Провадження у справах про банкрутство суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність, пов’язану з державною таємницею, регулюється з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про державну таємницю”.

7. Провадження у справах про банкрутство за участю кредиторів-нерезидентів регулюється цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

8. Порядок виконання в Україні рішень судів іноземних держав у справах про банкрутство визначається відповідними міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У разі відсутності міжнародних договорів України рішення судів іноземних держав у справах про банкрутство визнаються на території України взаємно, якщо інше не передбачено законом.



Стаття 3. Державний орган з питань банкрутства та його повноваження

1. Державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів господарювання інших форм власності у випадках, передбачених цим Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку.

2. Державний орган з питань банкрутства:

сприяє створенню організаційних, економічних, інших умов, необхідних для реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, здійснює супровід процедур банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків;

встановлює порядок призначення арбітражних керуючих для виконання повноважень розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, та підприємств, які провадять діяльність пов’язану з державною таємницею, а також порядок припинення повноважень таких арбітражних керуючих;

встановлює порядок призначення розпорядників майна для виконання повноважень керівників державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків;

призначає арбітражних керуючих для виконання повноважень розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, а також припиняє повноваження таких арбітражних керуючих;

призначає у передбачених цим Законом випадках розпорядників майна для виконання повноважень керівників державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків;

організовує систему підготовки арбітражних керуючих;

здійснює ліцензування провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів);

є адміністратором Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство, встановлює форму подання арбітражним керуючим інформації, необхідної для ведення зазначеної бази даних;

встановлює порядок проведення аналізу фінансово-господарського стану державних підприємств і підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків, і організовує його проведення щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності;

встановлює форму планів санації, мирових угод, переліків ліквідаційних мас в провадженнях у справах про банкрутство;

погоджує плани санації, мирові угоди, ліквідаційні маси державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків;

готує на запити суду, прокуратури або іншого уповноваженого органу висновки про наявність ознак приховуваного, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства щодо державних підприємств чи підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків;

готує та подає на затвердження Кабінету Міністрів України типові документи щодо здійснення процедур банкрутства, методичні рекомендації;

здійснює інші передбачені законодавством повноваження.



Стаття 4. Арбітражний керуючий

1. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) - фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, та діє на підставі ухвали господарського суду або рішення державного органу з питань банкрутства про призначення для виконання відповідних повноважень.

Іноземний арбітражний керуючий - особа, яка призначена іноземним судом в межах іноземного провадження на певний час та уповноважена керувати господарською діяльністю або реорганізацією чи ліквідацією боржника, вчиняти дії в інших державах.

На підприємствах, що провадять діяльність, пов’язану з державною таємницею, арбітражний керуючий повинен мати допуск до державної таємниці або, в разі його відсутності отримати такий допуск у встановленому законодавством порядку.

2. Розпорядником майна, керуючим санацією та ліквідатором не можуть бути призначені арбітражні керуючі з числа осіб, які:

згідно з цим Законом вважаються заінтересованими;

здійснювали раніше управління боржником - юридичною особою, за винятком випадків, якщо з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником пройшло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом;

позбавлені права провадити підприємницьку діяльність, діяльність арбітражного керуючого або займати керівні посади;

особи, яким відмовлено у наданні допуску до державної таємниці або скасовано раніше наданий допуск за порушення законодавства в сфері охорони державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов’язків, визначених цим Законом, у випадку коли з часу такої відмови або скасування пройшло менше одного року;

мають судимість за вчинення корисливих злочинів.

До призначення розпорядником майна, керуючим санацією або ліквідатором арбітражний керуючий подає до господарського суду заяву, в якій зазначається, що він не належить до визначених у цій частині осіб.

3. Арбітражний керуючий має право:

запитувати і отримувати необхідні для виконання повноважень документи, їх копії, інформаційні відомості від підприємств, установ, організацій, об'єднань, а від громадян - за їх згодою;

запитувати і отримувати з державних реєстрів інформацію про майно боржника, в тому числі таке, що є предметом застави;

звертатися до господарського суду у випадках, передбачених цим Законом та Господарським процесуальним кодексом України, в тому числі із заявами про зняття накладеного на майно боржника (банкрута) арешту;

скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу;

отримувати винагороду у розмірі та в порядку, передбачених цим Законом;

залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами;

подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх обов'язків;

вчиняти інші дії відповідно до законодавства.

4. Арбітражний керуючий зобов'язаний:

провадити свою діяльність відповідно до цього Закону, інших нормативно-правових актів та ліцензійних умов;

здійснювати заходи щодо захисту майна боржника;

аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках;

в порядку, установленому законодавством, надавати державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;

забезпечувати безумовне отримання кореспонденції за адресою місця проживання, зазначеного в ліцензії;

здійснювати заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці відповідно до встановлених законодавством вимог;

подавати інформаційні відомості та документи щодо діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на вимогу державного органу з питань банкрутства в порядку і строки, визначені законодавством;

подавати в установленому порядку державному органу з питань банкрутства протягом десяти робочих днів повідомлення про зміну відомостей, зазначених у документах, що додаються до заяви про видачу ліцензії;

забезпечувати умови для проведення державним органом з питань банкрутства перевірки додержання арбітражним керуючим ліцензійних умов;

виконувати у визначені строки розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов та подавати інформацію про усунення порушень;

виконувати інші обов’язки, передбачені цим Законом.

5. При реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно, з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

6. На випадок заподіяння шкоди боржнику чи кредиторам діяльність арбітражного керуючого підлягає обов'язковому страхуванню. Порядок обов'язкового страхування діяльності арбітражних керуючих визначається законом.

7. У разі невиконання або неналежного виконання арбітражними керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) своїх обов’язків його може бути усунено від виконання повноважень ухвалою господарського суду або за рішенням державного органу з питань банкрутства у визначених цим Законом випадках, які виносяться на підставі клопотання зборів кредиторів, комітету кредиторів, власника майна боржника (суб’єкта управління об’єктами державної власності) або державного органу з питань банкрутства, якщо інше не передбачено цим Законом. Ухвала суду, якою встановлено, що невиконання або неналежне виконання обов’язків, покладених на арбітражного керуючого, завдало значної шкоди боржнику чи кредиторам або призвело до порушення законодавства України у сфері охорони державної таємниці у зв’язку з виконанням арбітражним керуючим своїх обов’язків, є підставою для анулювання ліцензії арбітражного керуючого.

Про невиконання або неналежне виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого, господарський суд може винести ухвалу, яка направляється державному органу з питань банкрутства.

8. Оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, від його господарської діяльності або за рахунок коштів кредиторів.

Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожен місяць виконання повноважень.

9. Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

10. Оплата послуг арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, у розмірі не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи до порушення провадження у справі про банкрутство.

11. Кредитори мають право за власний рахунок встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.

12. Звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

13. Життя та здоров'я арбітражного керуючого можуть бути застраховані за рахунок коштів кредиторів у порядку, визначеному законодавством.

14. На випадок заподіяння збитків, шкоди боржнику, кредиторам чи іншим особам під час здійснення арбітражним керуючим повноважень в провадженні у справі про банкрутство діяльність арбітражного керуючого підлягає страхуванню.

Страховим випадком за договором страхування відповідальності арбітражного керуючого є підтверджене рішенням суду, що вступило в законну силу, заподіяння збитків, шкоди боржнику, кредиторам чи іншим особам унаслідок винних дій (бездіяльності) арбітражного керуючого при виконанні ним повноважень розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора або при тимчасовому виконанні повноважень керівника боржника.

15. Арбітражні керуючі можуть об’єднуватися у саморегулівні організації, засновані на їх членстві з метою створення й підтримки високих стандартів професійної діяльності у відповідності до законодавства та установчих документів таких саморегулівних організацій.



Стаття 5. Заходи щодо запобігання банкрутству боржника та позасудові процедури

1. Засновники (учасники) боржника - юридичної особи, власник майна, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання банкрутству підприємства-боржника.

2. Власником майна боржника державного чи приватного підприємства, засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, кредиторами боржника, іншими особами в межах заходів щодо запобігання банкрутству боржника може бути надана фінансова допомога у розмірі, достатньому для погашення зобов'язань боржника перед кредиторами, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і відновлення платоспроможності боржника (досудова санація).

3. Надання фінансової допомоги боржнику зобов'язує його взяти на себе відповідні зобов'язання перед особами, які надали таку допомогу в порядку, встановленому законом.

4. Досудова санація державних підприємств провадиться за рахунок коштів державних підприємств, Державного бюджету України та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення досудової санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щорічно встановлюється законом про Державний бюджет України.

Умови й порядок проведення досудової санації державних підприємств за рахунок інших джерел фінансування погоджуються з суб’єктом управління об’єктами державної власності, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Досудова санація державних підприємств провадиться відповідно до законодавства.



Стаття 6. Порядок проведення досудової санації боржника

1. Боржник має право за згодою кредиторів у порядку, визначеному цією статтею, провести досудову (позасудову) процедуру санації за таких умов:

при наявності рішення органу, до повноважень якого згідно з законодавством або установчими документами боржника, віднесено право приймати рішення щодо реорганізації чи реструктуризації боржника;

при відсутності щодо боржника на час прийняття рішення про проведення досудової санації стягнення заборгованості за виконавчими документами, списання коштів з рахунків, заборгованості перед працюючими та звільненими працівниками з оплати праці, заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування;

за наявності плану санації та підписаного кредиторами протокольного рішення про введення процедури досудової санації й надання згоди кредиторів на впровадження плану досудової санації;

за наявності у керівника боржника, призначеної відповідальною за проведення досудової санації посадової особи чи особи, залученої на договірних засадах, кваліфікаційного свідоцтва арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), отриманого у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства.

Підписане боржником та кредиторами протокольне рішення про введення процедури досудової санації й надання згоди кредиторів на впровадження плану досудової санації є єдиною підставою для проведення процедури досудової санації боржника.

Зміст плану досудової санації повинен відповідати загальним вимогам, передбаченим цим Законом до плану санації боржника у порядку судової санації.

Досудова санація боржника вводиться на строк, що не може перевищувати шести місяців. Продовження строку досудової санації боржника не допускається.

2. Керівник боржника або інший уповноважений орган, що мають намір провадити його досудову санацію, зобов’язані письмово інформувати усіх відомих боржнику кредиторів про проведення досудової санації, її загальні умови та очікувані результати й запропонувати кредиторам розглянути та підтримати план досудової санації.

Пропозиція боржника повинна містити повідомлення про час та місце проведення зборів кредиторів з вирішення питання про погодження плану санації та проведення досудової санації боржника.

Збори кредиторів підлягають проведенню упродовж двадцяти днів від дати звернення боржника до його кредиторів.

3. Рішення щодо введення процедури досудової санації боржника може бути прийнятим у разі, якщо за таке рішення та про надання згоди на впровадження плану досудової санації проголосували понад п’ятдесят відсотків кредиторів, загальна кількість яких обчислюється згідно з даними обліку боржника. Обчислення голосів кредиторів на зборах кредиторів боржника здійснюється з урахуванням статті 20 цього Закону.

У разі відхилення більшістю кредиторів пропозиції боржника щодо введення процедури досудової санації та надання згоди на впровадження плану досудової санації, досудова санація боржника не проводиться.

У разі підтримання більшістю кредиторів пропозиції боржника щодо введення процедури досудової санації та надання згоди на впровадження плану досудової санації процедура досудової санації проводиться в порядку, у строки і на умовах, передбачених планом досудової санації боржника. При цьому, умови погашення кредиторської заборгованості у частині строків та обсягів сплати боргів для кредиторів, що не приймали участі у голосуванні або голосували проти введення процедури досудової санації та (або) не підтримали план досудової санації боржника повинні бути не гіршими, ніж умови погашення кредиторської заборгованості перед кредиторами, які погодили план досудової санації й надали згоду на його впровадження.

4. При проведенні процедури досудової санації збори кредиторів вирішують питання, віднесені до компетенції зборів кредиторів, комітету кредиторів та господарського суду у процедурі судової санації з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею й за виключенням питань, що не можуть вирішуватися кредиторами відповідно до чинного законодавства.

5. На період проведення процедури досудової санації щодо погашення вимог кредиторів, які виникли до дати введення процедури досудової санації, застосовуються обмеження, передбачені частиною четвертою статті 15 цього Закону.

6. У разі невиконання плану досудової санації або якщо стає очевидним, що його виконання не призведе до відновлення платоспроможності боржника, процедура досудової санації припиняється.

7. До закінчення строку, передбаченого погодженим кредиторами планом досудової санації боржника, за винятком випадків її дострокового припинення, провадження у справі про банкрутство боржника порушенню не підлягає.

8. Введення процедури досудової санації боржника у разі, якщо від закінчення його попередньої досудової санації минуло менше одного року, не допускається.

9. Методичні рекомендації щодо проведення процедури досудової санації боржника розробляються та затверджуються державним органом з питань банкрутства.



Стаття 7. Судові процедури, які застосовуються щодо боржника

1. Відповідно до цього Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства:

розпорядження майном боржника;

мирова угода;

санація (відновлення платоспроможності) боржника;

ліквідація банкрута.

2. Санація боржника або ліквідація банкрута здійснюється з дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції.



Розділ II

ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО БАНКРУТСТВО



Стаття 8. Підвідомчість, підсудність,

підстави для порушення провадження у справі про банкрутство

1. Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

2. Право на звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор.

3. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.



Стаття 9. Заява про порушення справи про банкрутство

1. Заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), фізичною особою-підприємцем (його представником) і повинна містити:

найменування господарського суду, до якого подається заява;

найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу;

найменування кредитора, його поштову адресу у разі, якщо кредитором є юридична особа;

прізвище, ім'я та по батькові, а також місце проживання у разі, якщо кредитором є фізична особа;

номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів);

виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання;

перелік документів, що додаються до заяви.

2. Заява боржника крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити відомості про:

суму вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями у розмірі, який не оспорюється боржником;

розмір заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, по податках і зборах (обов'язкових платежах);

розмір заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної життю та здоров'ю, виплаті заробітної плати та вихідної допомоги працівникам боржника, виплаті авторської винагороди;

наявність у боржника майна, у тому числі грошових сум і дебіторської заборгованості;

найменування банків, що здійснюють розрахунково-касове і кредитне обслуговування боржника.

3. До заяви боржника додаються:

рішення власника майна боржника про звернення боржника до господарського суду з заявою, крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті;

бухгалтерський баланс на останню звітну дату, підписаний керівником і бухгалтером підприємства-боржника;

перелік і повний опис заставленого майна із зазначенням його місцезнаходження та вартості на момент виникнення права застави;

рішення загальних зборів засновників (учасників) підприємства, акціонерного товариства, учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю, яке визначає уповноважену особу акціонерів, учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю або засновників (учасників) підприємства, якщо таке питання вирішувалося зборами;

рішення загальних зборів (конференції) представників працівників боржника або первинної профспілкової організації (первинних профспілкових організацій) боржника, яким визначено представника працівників боржника для представництва під час провадження у справі про банкрутство у разі прийняття такого рішення;

копія спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з державною таємницею, а у разі закінчення терміну дії такого дозволу, довідка про наявність у боржника матеріальних носіїв секретної інформації (технічної документації, виробів, їх дослідних зразків, тощо);

документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

4. Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

5. Боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин:

задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами;

орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення до господарського суду із заявою боржника про порушення справи про банкрутство;

при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі;

звернення стягнення на майно боржника суттєво ускладнить чи призведе до неможливості здійснення ним господарської діяльності;

в інших випадках, передбачених цим Законом.

6. Заява кредитора крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, повинна містити:

відомості про розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті;

виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання;

докази перевищення сумою підтверджених вимог до боржника трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом;

докази обґрунтованості вимог кредитора;

інші обставини, на яких ґрунтується заява кредитора.

7. До заяви кредитора додаються наступні документи:

рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника;

копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів;

докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника;

8. Заява кредитора може ґрунтуватися на об'єднаній заборгованості боржника за сукупністю його різних зобов'язань перед цим кредитором.

Кредитори мають право об'єднати свої вимоги до боржника і звернутися до суду з однією спільною заявою. Така заява підписується всіма кредиторами, які об'єднали свої вимоги до боржника.

9. До заяви кредитора - органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

10. Кредитор зобов'язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї документів.

11. Якщо на момент подання заяви про порушення справи про банкрутство до суду надійшли одна або кілька заяв про порушення справи про банкрутство одного боржника, суд розглядає всі зазначені заяви, включаючи заяву кредитора або боржника, подану останньою.



12. Із заяв про порушення справи про банкрутство справляється державне мито відповідно до закону.



Стаття 10. Прийняття заяви про порушення справи про банкрутство

1. У разі відсутності підстави для відмови у прийнятті або для повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, не пізніше трьох днів з дня її надходження суддя приймає заяву до розгляду, про що виносить ухвалу, в якій зазначається дата проведення підготовчого засідання суду.

Ухвала суду про прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство оскарженню не підлягає.

Якщо до заяви або відзиву боржника додана інформація про провадження ним діяльності, пов’язаної з державною таємницею, суд виносить та направляє сторонам і державному органу з питань банкрутства ухвалу про відкладення проведення підготовчого засідання суду на час, необхідний для оформлення допуску до державної таємниці арбітражному керуючому, призначеному для виконання повноважень державним органом з питань банкрутства, але не більше ніж на шістдесят днів.

У разі неможливості надання допуску до державної таємниці вказаному арбітражному керуючому, державний орган з питань банкрутства призначає нового арбітражного керуючого.

2. Підготовче засідання суду проводиться не раніше двадцятого і не пізніше тридцятого дня з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство.

3. Ухвала про прийняття заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніше п’яти днів з дня її винесення надсилається сторонам та органу державної виконавчої служби за місцем знаходження (місцем проживання) боржника

4. Боржник до дати проведення підготовчого засідання зобов’язаний подати до господарського суду та заявникові відзив на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство.

5. Відзив на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство повинен містити наявні у боржника заперечення щодо вимог заявника (заявників).

6. Відсутність відзиву на заяву про порушення справи про банкрутство не зупиняє провадження у справі.

7. У разі залишення заяви первісного заявника без розгляду господарський суд вирішує питання про прийняття до розгляду заяви іншого кредитора відповідно до календарної черговості її надходження до господарського суду в порядку, визначеному цією статтею.



Стаття 11. Відмова у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство

1. Суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо:

боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів господарювання;

подано заяву про порушення справи про банкрутство ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

стосовно боржника юридичної особи або фізичної особи-підприємця вже порушено справу про банкрутство;

якщо вимоги кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, в сумі складають менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачене цим Законом;

вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою;

щодо боржника введено процедуру досудової санації, яка на час подання до господарського суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство є незавершеною та триває;

стосовно боржника не можуть бути застосовані судові процедури відповідно до вимог цього Закону.

2. У разі відмови у прийнятті заяви виноситься ухвала, яка направляється заявнику не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви разом з заявою та доданими до неї документами.

3. Ухвалу про відмову у прийнятті заяви може бути оскаржено у встановленому порядку.



Стаття 12. Повернення, відкликання заяви про порушення справи про банкрутство

1. Суддя не пізніше трьох днів з дня надходження до господарського суду повертає заяву про порушення провадження у справі про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо:

заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посаду якої у заяві не вказано;

у заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес та інші відомостей, перелічених в статті 9 цього Закону;

не подано доказів щодо сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;

заявник не дотримав строку, зазначеного у абзаці третьому статті 1 цього Закону;

з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

2. Повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку.

3. Якщо про порушення справи про банкрутство подано кілька заяв і одна з них повертається без розгляду, суддя розглядає інші заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

4. Про повернення заяви про порушення провадження у справі про банкрутство без розгляду суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

5. Заява про порушення провадження у справі про банкрутство може бути відкликана заявником (заявниками) до дати проведення підготовчого засідання суду, якщо протягом місячного строку до господарського суду не надійшло інших заяв кредиторів щодо задоволення їх вимог, про що виноситься відповідна ухвала.



Стаття 13. Підготовче засідання суду

1. У підготовчому засіданні суд встановлює наявність підстав для порушення або відмови у порушенні провадження у справі про банкрутство, для чого оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін та інших осіб, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.

У разі відмови у порушенні провадження у справі про банкрутство господарський суд вирішує питання про прийняття до розгляду заяви іншого кредитора відповідно до календарної черговості її надходження до господарського суду.

2. Неявка в судове засідання боржника або кредитора, які повідомлені належним чином про час та місце проведення засідання суду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

3. Про порушення провадження у справі про банкрутство суддя виносить ухвалу, повний текст якої оголошується в судовому засіданні.

4. В ухвалі зазначаються мотиви, з яких суд дійшов висновку про порушення провадження у справі про банкрутство та положення закону, якими суд керувався, зазначається розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна за виключенням випадків, коли таке призначення здійснюється державним органом з питань банкрутства, дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду.

5. Ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство не пізніше трьох днів з дня її винесення надається або надсилається сторонам, державному органу з питань банкрутства, державному реєстраторові за місцезнаходженням боржника, та органу державної виконавчої служби за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

6. Суддя господарського суду відмовляє у порушенні справи про банкрутство, якщо:

стосовно боржника юридичної особи чи фізичної особи-підприємця вже порушено справу про банкрутство;

вимоги кредитора, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство, задоволені боржником у повному обсязі;

відсутні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство;

наявні підстави для припинення провадження у справі про банкрутство, передбачені у статті 43 цього Закону.

7. Ухвала про відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство може бути оскаржена у встановленому порядку.

8. Для визначення фінансового становища боржника в підготовчому засіданні суду чи під час розгляду справи про банкрутство суддя може призначити проведення перевірки. У разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з’ясовуються ознаки його неплатоспроможності.

9. Кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі про банкрутство, має право заявити додаткові майнові вимоги до боржника у межах строку, встановленого у статті 18 цього Закону.

10. Господарський суд в ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство може зобов’язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит на підтвердження його фінансово-майнового стану.

У разі відсутності у боржника коштів для проведення аудиту, господарський суд може призначити його проведення аудиту за рахунок кредитора за його згодою з наступним відшкодуванням відповідних витрат за рахунок боржника. Відсутність аудиторського висновку не зупиняє провадження у справі про банкрутство.

11. З дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство рішення про реорганізацію або ліквідацію юридичної особи-боржника приймається в порядку, визначеному цим Законом.



Стаття 14. Офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження

у справі про банкрутство

1. З метою виявлення кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника у мережі Інтернет на офіційній сторінці Вищого господарського суду України не пізніше наступного дня з дня винесення ухвали суду про порушення провадження у справі про банкрутство оприлюднюється повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника (офіційне оприлюднення).

Доступ до інформації про провадження у справах про банкрутство розміщеної на офіційній сторінці Вищого господарського суду України у мережі Інтернет є вільним та безоплатним.

2. Повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство має містити ім’я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи-підприємця (за наявності), найменування та адресу господарського суду, номер справи, дату офіційного оприлюднення повідомлення, відомості про розпорядника майна (ім’я, номер ліцензії, місцезнаходження), строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника.

3. Інформація про порушення провадження у справі про банкрутство додатково може оприлюднюватися на офіційній сторінці державного органу з питань банкрутства у мережі Інтернет, а також у будь-який інший спосіб, не заборонений законом.



Стаття 15. Забезпечення вимог кредиторів, мораторій на задоволення вимог кредиторів

1. Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вжити заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити боржнику укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, інші цінності, майно на зберігання третім особам, вчинити чи утриматися від вчинення певних дій або вжити інших заходів для збереження майна боржника, про що виноситься ухвала.

2. У процедурі розпорядження майном за клопотанням сторін, учасників провадження у справі про банкрутство або розпорядника майна, що містить підтверджені відомості про перешкоджання керівником боржника виконанню повноважень розпорядника майна, а також про вчинення керівником боржника дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, господарський суд має право відсторонити керівника боржника від посади та покласти виконання його обов'язків на розпорядника майна. Про усунення керівника боржника від посади господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

3. Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють до закінчення процедури розпорядження майном боржника.

Господарський суд може скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до закінчення процедури розпорядження майном боржника, а також скасувати або змінити застосовані поза провадженням у справі про банкрутство заходи щодо забезпечення позову або забезпечення виконання рішення, які унеможливлюють задоволення вимог кредиторів або перешкоджають господарській діяльності боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому порядку.

4. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з винесенням судом ухвали про прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) та перебування майна на стадії реалізації з моменту оприлюднення інформації про продаж;

забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань по задоволенню вимог, на які поширюється мораторій.

5. Мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли у зв'язку з відмовою боржника від виконання зобов'язань, у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

6. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди.

Дія мораторію не поширюється на задоволення боржником до порушення судом провадження у справі про банкрутство вимог ініціюючого кредитора, вимог кредиторів, що здійснюється керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 34 цього Закону.

7. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.



Стаття 16. Визнання угод боржника недійсними

1. Суд за заявою боржника, арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) або кредиторів може :

визнати недійсною будь-яку угоду щодо продажу майна боржника, здійсненого протягом трьох місяців до початку провадження у справі про банкрутство, якщо її здійснено в інтересах заінтересованої особи з боку боржника;

визнати недійсною будь-яку угоду боржника щодо продажу майна чи прийняття останнім на себе зобов'язань протягом одного року до початку провадження у справі про банкрутство, якщо продаж майна здійснено з метою приховування цього майна або несплати боргів, якщо боржник в результаті угоди отримав менше, ніж дійсна ціна угоди (майна), а також у разі, якщо боржник на момент укладання угоди вже був фактично неплатоспроможним чи став неплатоспроможним в результаті виконання такої угоди.

2. Розгляд заяв про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такими угодами, а також застосування інших наслідків недійсності, в тому числі передбачених главою 83 Цивільного кодексу України, здійснюється судом у процедурі провадження у справі про банкрутство на всіх його стадіях.



Стаття 17. Розпорядження майном боржника

1. Процедура розпорядження майном боржника вводиться з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів. Розпорядник майна призначається у порядку, встановленому цим Законом.

Процедура розпорядження майном боржника вводиться на строк до дванадцяти місяців.

2. Розпорядник майна призначається господарським судом з урахуванням вимог, установлених статтею 4 цього Закону, з числа арбітражних керуючих, відомості про яких надаються державним органом з питань банкрутства в установленому порядку Вищому господарському суду України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає встановленим вимогам, за виключенням випадків, передбачених статтею 58 цього Закону.

5. Розпорядником майна не може призначатися особа, яка:

здійснювала раніше управління боржником - юридичною особою або його структурним підрозділом, за винятком випадків, коли з моменту усунення даної особи від управління боржником або його структурним підрозділом пройшло більше трьох років;

має судимість за вчинення корисливих злочинів.

6. Ухвала господарського суду про призначення розпорядника майна боржника може бути оскаржена у встановленому порядку, що не зупиняє її виконання.

8. Розпорядник майна має право:

звертатися до господарського суду у передбачених цим Законом випадках, в тому числі із заявою про зняття арешту, накладеного на майно боржника;

скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу;

аналізувати фінансове становище боржника та рекомендувати зборам або комітету кредиторів заходи щодо його фінансового оздоровлення;

одержувати винагороду у розмірі та порядку, передбачених цим Законом;

залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності за рахунок боржника, якщо інше не передбачено цим Законом або рішенням комітету кредиторів;

подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх повноважень;

здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

9. Розпорядник майна зобов'язаний:

розглядати заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство та надійшли в установленому цим Законом порядку;

вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку;

повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником;

вживати заходів для захисту майна боржника;

аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках;

виявляти у разі наявності ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства;

скликати збори кредиторів та організовувати їх проведення;

надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення Єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство;

надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника;

протягом трьох місяців від дня порушення провадження у справі про банкрутство разом з боржником організувати та забезпечити проведення інвентаризації його майна та його незалежної оцінки;

протягом шести місяців від дня порушення провадження у справі про банкрутство розробити та подати на розгляд комітету кредиторів план санації боржника;

виконувати інші повноваження, що передбачені цим Законом.

10. При здійсненні своїх повноважень розпорядник майна зобов'язаний діяти добросовісно, розумно, враховувати інтереси боржника та його кредиторів.

Розпорядник майна несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх повноважень відповідно до законодавства України.

Повноваження розпорядника майна припиняються з дня затвердження господарським судом мирової угоди, призначення керуючого санацією або ліквідатора, якщо інше не передбачено цим Законом.

11. Після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про:

реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника;

створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах;

створення філій та представництв;

виплату дивідендів;

проведення боржником емісії цінних паперів;

вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника.

12. Рішення про участь боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб приймається органами управління боржника за згодою розпорядника майна.

13. Господарський суд за заявою розпорядника майна знімає арешти з майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.

14. Керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладають угоди щодо:

відчуження або обтяження нерухомого майна боржника, в тому числі його передачі в оренду, заставу, внесення зазначеного майна до статутного фонду іншого підприємства або господарського товариства, розпорядження нерухомим майном боржника у будь-який інший спосіб;

одержання та видачі позик (кредитів), надання поручительств гарантій, уступки вимоги, переведення боргу, а також передачі в довірче управління майна боржника;

розпорядження у будь-який спосіб іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

15. Розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника крім випадків, передбачених цим Законом.

16. Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

17. Повноваження керівника боржника або органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені у разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства.

У разі виявлення зазначених обставин, за клопотанням кредиторів або інших учасників провадження у справі про банкрутство, ухвалою господарського суду повноваження керівника та (або) органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов'язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника.

18. З дня винесення господарським судом ухвали про припинення повноважень керівника боржника або органів управління боржника, керівник, повноваження якого припинені ухвалою господарського суду, зобов’язаний протягом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

19. До закінчення процедури розпорядження майном боржника комітет кредиторів зобов’язаний прийняти та подати до господарського суду клопотання з одним з таких рішень:

про схвалення плану санації та введення процедури санації боржника;

про визнання боржника банкрутом та про відкриття ліквідаційної процедури;

про укладення мирової угоди.

20. Господарський суд на підставі рішення комітету кредиторів і відповідно до законодавства виносить ухвалу про введення процедури санації, постанову про визнання боржника банкрутом та про відкриття ліквідаційної процедури чи затверджує мирову угоду в провадженні у справі про банкрутство.

21. У разі, якщо комітетом кредиторів не прийнято жодного з передбачених частиною вісімнадцятою цієї статті рішень, господарський суд протягом п’яти днів після закінчення процедури розпорядження майном боржника приймає постанову про визнання боржника банкрутом та про відкриття ліквідаційної процедури.

22. З дня визнання господарським судом боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або введення процедури санації чи затвердження мирової угоди процедура розпорядження майном та повноваження розпорядника майна припиняються.



Стаття 18. Виявлення кредиторів та осіб, які виявлять бажання взяти участь у відновленні платоспроможності боржника

1. Конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, мають право подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Копії зазначених заяв та доданих до них документів кредитори одночасно надсилають розпоряднику майна боржника.

У разі надходження до господарського суду від органів державної виконавчої служби виконавчих документів із грошовими вимогами до боржника, подання заяв кредиторів, визначених виконавчими документами за відповідними вимогами, не вимагається.

2. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Вимоги конкурсних кредиторів, які не заявлені у встановлений цією статтею строк вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів.

3. Боржник складає реєстр осіб, які мають або можуть мати грошові вимоги до боржника, незалежно від того, чи визнає він такі вимоги та протягом п’яти днів з дня наступного після офіційного оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство надсилає таким особам письмові повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство поштовими відправленнями з описами вкладеної кореспонденції й зворотними повідомленнями про її вручення адресатам або надає вказані повідомлення зазначеним особам з відміткою про отримання. Копії повідомлень у такому ж порядку надаються або надсилаються боржником розпоряднику майна.

Повідомлення складається за правилами частини третьої статті 14 цього Закону.

Реєстр грошових вимог із доказами надіслання повідомлень боржник надає розпоряднику майна.

4. Розпорядник майна боржника протягом десяти днів з дня наступного після закінчення встановленого частиною 1 цієї статті терміну з врахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником, у тому числі грошових вимог із виконавчих документів, що надійшли від органів державної виконавчої служби, повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд.

5. Грошові вимоги конкурсних кредиторів, заявлені у встановленому порядку та визнані господарським судом, а також грошові вимоги за виконавчими документами, що надійшли від органів державної виконавчої служби, підлягають включенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

6. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимог кредиторів:

відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також про вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, а у разі відсутності заяв таких кредиторів, - згідно з даними бухгалтерського обліку боржника.

вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами, а у разі неподання такими кредиторами заяв відповідно до частини першої цієї статті - віднести ці вимоги до реєстру відповідно до черговості, встановленої статтею 34 цього Закону.

вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами а у разі неподання такими кредиторами заяв відповідно до частини першої цієї статті, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

7. Про затвердження реєстру вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу.

8. Фізичні особи та (або) юридичні особи, які мають намір взяти участь у санації боржника, можуть подати розпоряднику майна заяву про участь у санації боржника з доданням до такої заяви пропозицій щодо відновлення його платоспроможності (санації).

9. Боржник має право під час процедури розпорядження майном одночасно задовольнити вимоги всіх кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів.

10. Вимоги поточних кредиторів в провадженні у справі про банкрутство розглядаються боржником упродовж десяти днів від дати їх надходження, про що повідомляє розпорядника майна. Розпорядник майна боржника протягом десяти днів з врахуванням результатів розгляду вимог кредиторів боржником повністю або частково визнає їх або відхиляє з обґрунтуванням підстав визнання чи відхилення, про що письмово повідомляє заявників і господарський суд.

11. У разі повного або часткового відхилення відхилення розпорядником вимог поточного кредитора така вимога у відхиленій частині може бути заявлена до господарського суду і підлягає розгляду судом у межах провадження у справі про банкрутство.

12. Повне або часткове визнання вимоги поточного кредитора розпорядником майна або господарським судом є підставою для її включення до реєстру вимог кредиторів відповідно до черговості її задоволення згідно з статтею 34 цього Закону, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

13. Погашені у повному обсязі або частково вимоги кредиторів (конкурсних та поточних) підлягають виключенню, а вимоги поточних кредиторів в провадженні у справі про банкрутство – включенню розпорядником майна (керуючим санацією, ліквідатором) до реєстру вимог кредиторів.

14. Розпорядник майна (керуючий санацією, ліквідатор) у разі внесення змін до реєстру вимог кредиторів, що становлять понад тридцять відсотків від обсягу та (або) складу попередньо затвердженого реєстру вимог кредиторів без урахування сум неустойки (штрафу, пені), інших фінансових санкцій, моральної шкоди, державного мита та оплати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у справі про банкрутство, заявленого або сплаченого кредиторами в провадженні у справі про банкрутство, звертається до господарського суду, який затверджує реєстр вимог кредиторів з врахуванням зазначених змін.



Стаття 19. Попереднє засідання господарського суду

1. У попередньому засіданні господарський суд розглядає вимоги кредиторів, у тому числі грошові вимоги із виконавчих документів, що надійшли від органів державної виконавчої служби, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

2. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство, визнані такими відповідно до цього Закону.

За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд не пізніше трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання виносить ухвалу, в якій зазначається розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів.

3. Суд не пізніше наступного дня після закінчення попереднього засідання оприлюднює ухвалу у мережі Інтернет на офіційній сторінці Вищого господарського суду України. Копію ухвали господарський суд направляє сторонам й іншим учасникам провадження у справі про банкрутство, а також державному органу з питань банкрутства.



Стаття 20. Проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів

1. Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів, уповноважену особу працівників та уповноважену особу акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю чи підприємства про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

Учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, вимоги яких включено до реєстру вимог кредиторів.

У разі повного або часткового погашення вимог конкурсних кредиторів й унесення та затвердження у встановленому цим Законом порядку змін до реєстру вимог кредиторів, учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є кредитори згідно з останнім чинним реєстром вимог кредиторів боржника.

У зборах кредиторів боржника можуть брати участь з правом дорадчого голосу:

кредитори, вимоги яких ввійшли до реєстру вимог кредиторів та забезпечені заставою;

представник працівників боржника; уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю або підприємства;

представник суб’єкта управління об’єктами державної власності;

арбітражний керуючий;

представник державного органу з питань банкрутства.

2. Збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце їх проведення. Кількість голосів кредиторів на зборах визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

3. Збори кредиторів в провадженні у справі про банкрутство скликаються арбітражним керуючим за його ініціативою, за ініціативою комітету кредиторів чи інших кредиторів, сума вимог яких складає не менше третини всіх вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, або за ініціативою однієї третини кількості голосів кредиторів.

Збори кредиторів на вимогу комітету кредиторів або окремих кредиторів скликаються арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) та проводяться протягом двох тижнів з дня надходження письмової вимоги про їх скликання.

Збори кредиторів проводяться за місцезнаходженням боржника.

4. Кредитори, у тому числі органи державної податкової служби, інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів та кратну тисячі гривень.

Під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені), інші фінансові санкції, моральна шкода, державне мито та оплата за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у справі про банкрутство, заявлені або сплачені кредиторами в провадженні у справі про банкрутство.

5. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про:

визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів;

дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів;

інші питання, передбачені цим Законом.

6. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше семи осіб.

Вибори комітету кредиторів проводяться відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої цієї статті.

При проведенні процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, створений відповідно до цього Закону.

7. Протокольне рішення зборів кредиторів про створення та склад комітету кредиторів направляється до господарського суду.

8. До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про:

обрання голови комітету;

скликання зборів кредиторів;

внесення до господарського суду пропозицій (клопотань) щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника;

звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних правочинів боржника чи правочинів боржника, щодо яких є заінтересованість;

звернення до господарського суду або до державного органу з питань банкрутства з клопотанням про припинення повноважень призначеного ними арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення іншого арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

підготовку та укладення мирової угоди;

погодження кандидатури інвестора (інвесторів) для участі у санації боржника;

схвалення плану санації боржника, змін та доповнень до нього;

інші питання, передбачені цим Законом.

У роботі комітету має право брати участь з правом дорадчого голосу арбітражний керуючий, представник працівників боржника, уповноважена особа акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю, засновників (учасників) підприємства та, при необхідності, представник державного органу з питань банкрутства, органу місцевого самоврядування.

9. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори, кількість голосів яких визначається відповідно до частини четвертої цієї статті.

10. У випадку, якщо кредитором у справі про банкрутство є одна особа, визначені цим Законом поноваження зборів кредиторів та комітету кредиторів боржника виконуються такою особою.

10. У разі внесення змін до реєстру вимог кредиторів та їх затвердження господарським судом у порядку та з підстав, передбачених частиною чотирнадцятою статті 18 цього Закону, розпорядник майна боржника (керуючий санацією, ліквідатор) зобов’язаний скликати й організувати проведення зборів кредиторів та внести на їх вирішення питання про переобрання комітету кредиторів, голови комітету кредиторів боржника.

11. Проведення зборів кредиторів у зв’язку із зміною реєстру вимог кредиторів або обрання (переобрання) комітету кредиторів у зміненому чи новому складі не можуть бути самостійною підставою для зміни або перегляду попередньо прийнятих зборами або комітетом кредиторів рішень.



Стаття 21. План санації боржника

1. План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.

План санації має передбачати заходи щодо додержання норм Закону України “Про охорону праці”, галузевих норм та правил безпеки праці, охорони навколишнього природного середовища, а також кошторис на здійснення відповідних заходів.

План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Платоспроможність вважається відновленою за відсутності ознак неплатоспроможності, визначених цим Законом.

У разі наявності інвесторів план санації розробляється та погоджується за участю інвесторів.

План санації може містити умови про:

виконання зобов'язань боржника третіми особами;

обмін вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права;

задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить законодавству.

2. Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містить план санації, можуть бути:

реструктуризація підприємства;

перепрофілювання виробництва;

закриття нерентабельних виробництв;

відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода;

ліквідація дебіторської заборгованості;

реструктуризація активів боржника відповідно до вимог цього Закону;

продаж частини майна боржника;

зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу), та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань;

відчуження майна та погашення зобов’язань боржника шляхом заміщення активів;

звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі виконання плану санації;

одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санації, що відшкодовується позачергово згідно зі статтею 34 цього Закону за рахунок реалізації майна боржника;

інші способи відновлення платоспроможності боржника.

У разі коли планом санації передбачено звільнення працівників, чия праця не можуть бути задіяною під час його виконання, керуючий санацією не пізніше ніж за три місяці до передбачуваного звільнення повинен подати первинній профспілковій організації відповідну інформацію, а також провести консультації з профспілками щодо вжиття заходів для запобігання звільненням, зведення кількості звільнених працівників до мінімальної або пом’якшення наслідків будь-якого звільнення. Вихідна допомога в такому разі виплачується за рахунок інвестора, а за його відсутності - за рахунок коштів від реалізації майна боржника або кредиту, одержаного для цієї мети.

У разі провадження боржником діяльності, пов’язаної з державною таємницею, план санації повинен містити заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці.

3. Інвестор (інвестори) за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, може набувати право власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

4. План санації боржника повинен передбачати погашення вимог кредиторів з урахуванням черговості, визначеної статтею 34 цього Закону.

5. План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається розпорядником майна в процедурі розпорядження майном боржника. Розпорядник майна письмово повідомляє членів комітету кредиторів про дату і місце проведення засідання комітету кредиторів і за два тижні до проведення комітету кредиторів надає можливість кредиторам попередньо ознайомитися з розробленим планом санації.

План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримано більш як половиною голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.

6. Комітет кредиторів може прийняти одне з таких рішень:

схвалити план санації та подати його на затвердження до господарського суду;

відхилити план санації і звернутися до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

відхилити план санації, звернутися до господарського суду з клопотанням про усунення арбітражного керуючого від виконання ним обов’язків розпорядника майна та про призначення нового розпорядника майна. Зазначене рішення повинно містити дату скликання чергового засідання комітету кредиторів для розгляду нового плану санації.

Схвалений комітетом кредиторів план санації (зміни до нього) та протокол засідання комітету кредиторів про введення процедури санації подаються арбітражним керуючим до господарського суду.

Рішення комітету кредиторів повинні бути обгрунтованими, містити викладення обставин та підстав, якими керувалися кредитори при їх прийнятті.



Стаття 22. Винесення ухвали про санацію боржника,

призначення керуючого санацією та його повноваження

1. Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, виносить ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації боржника.

До клопотання про проведення санації боржника додається схвалений комітетом кредиторів план санації боржника.

Санація вводиться на строк передбачений планом санації, але не більше вісімнадцяти місяців.

2. Керуючий санацією боржника призначається господарським судом з урахуванням вимог, встановлених статтею 4 цього Закону з числа арбітражних керуючих, якщо інше не передбачено цим Законом.

Кандидатура керуючого санацією може бути запропонована господарському суду комітетом кредиторів, крім випадків, установлених цим Законом.

У разі провадження боржником діяльності, пов’язаної з державною таємницею, керуючий санацією призначається з урахуванням порядку, визначеного у абзаці третьому частини першої статті 10 цього Закону.

3. Ухвала господарського суду про введення процедури санації, затвердження плану санації та призначення керуючого санацією набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена у встановленому порядку, що не зупиняє її виконання.

4. З дня винесення ухвали про введення процедури санації:

керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю;

управління боржником переходить до керуючого санацією;

припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією.

Органи управління боржника протягом трьох днів з дня прийняття рішення про введення процедури санації та призначення керуючого санацією зобов'язані здійснити передачу керуючому санацією бухгалтерської та іншої документації боржника, його печаток, штампів, матеріальних та інших цінностей;

Арешт на майно боржника та інші обмеження його дій щодо розпорядження майном можуть бути накладені виключно у межах процедури санації та у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать конкурсних кредиторів.

Господарський суд за заявою керуючого санацією знімає арешти з майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.

5. Керуючий санацією має право:

звертатися до господарського суду у передбачених цим Законом та Господарським процесуальним кодексом України випадках;

розпоряджатися майном боржника у відповідності до плану санації та з урахуванням обмежень, передбачених законодавством;

укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди;

подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними;

6. Керуючий санацією зобов'язаний:

прийняти до господарського відання майно боржника та організувати проведення його інвентаризації;

відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами;

забезпечити ведення боржником бухгалтерського і статистичного обліку та фінансової звітності;

здійснювати заходи щодо стягнення на корить боржника дебіторської заборгованості, а також стягнення заборгованості з осіб, які несуть з боржником відповідно до закону або договору субсидіарну чи солідарну відповідальність;

розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації;

заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів за зобов’язаннями, які виникли після порушення справи про банкрутство;

повідомляти у десятиденний строк з дня винесення господарським судом відповідної ухвали державний орган з питань банкрутства про своє призначення, затвердження мирової угоди, закінчення виконання плану санації, звільнення від обов'язків;

забезпечити у трьохмісячний строк від дати свого призначення погашення заборгованості боржника по заробітній платі, а у разі непогашення або неповного погашення боргу з оплати праці упродовж зазначеного строку, - передбачити та забезпечити його безумовне погашення необхідними змінами та (або) доповненнями до плану санації упродовж вказаного вище строку.

здійснювати інші, передбачені законодавством, повноваження.

7. Затвердження звіту керуючого санацією або дострокове припинення процедури санації тягне за собою припинення повноважень арбітражного керуючого як керуючого санацією, про що зазначається у відповідній ухвалі суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

У разі дострокового припинення процедури санації у зв'язку з укладенням мирової угоди або погашенням вимог кредиторів керуючий санацією протягом п'яти днів з дня прийняття господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції яких належить призначення керівника (органів управління) боржника та, у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання відповідного органу й продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до їх призначення в установленому.

8. Керуючий санацією може бути відсторонений від виконання повноважень у наступних випадках:

за заявою керуючого санацією;

на підставі рішення комітету кредиторів у разі невиконання чи неналежного виконання керуючим санацією своїх повноважень;

в інших випадках, передбачених цим Законом.

9. Власник майна (орган управління майном) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника.

Значні угоди та угоди, щодо яких є заінтересованість, укладаються керуючим санацією за згодою комітету кредиторів, якщо інше не передбачено цим Законом або планом санації боржника.

10. Керуючий санацією у трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо:

виконання договору завдає збитків боржнику;

договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі, крім випадків випуску продукції з технологічним циклом, більшим за строки санації боржника;

виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

11. У разі порушення сторонами умов угод, укладених згідно з планом санації, під час проведення процедури санації захист порушеного права, що виникло у зв'язку з проведенням процедури санації, здійснюється в процедурі провадження у справі про банкрутство.

12. У разі визнання господарським судом боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, керуючий санацією продовжує виконувати свої обов'язки до моменту передачі справ ліквідатору або призначення його ліквідатором у встановленому цим Законом порядку.

13. Керуючий санацією щоквартально звітує перед комітетом кредиторів про виконання плану санації.



Стаття 23. Продаж в процедурі санації майна боржника

як цілісного майнового комплексу

1. З метою відновлення платоспроможності та задоволення вимог кредиторів боржника план санації може передбачати продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу. Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно майна боржника, яке підлягає продажу згідно з планом санації, скасовуються ухвалою господарського суду.

2. При продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу в установленому порядку відчужуються всі види майна, призначеного для здійснення підприємницької діяльності боржника, у тому числі приміщення, споруди, обладнання, інвентар, сировина, продукція, права вимоги, права на знаки (позначення), що індивідуалізують боржника, його продукцію (роботи, послуги) (фірмове найменування, знаки для товарів і послуг), інші права, які належать боржнику, за винятком прав і обов'язків, які не можуть бути передані іншим особам.

3. При продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, що здійснюється відповідно до цієї статті, грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) підприємства-боржника на дату прийняття господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство не включаються до складу майнових активів підприємства-боржника.

4. При продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу всі трудові договори (контракти), що укладені до дати продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, зберігають силу, при цьому права та обов'язки роботодавця переходять до покупця майна боржника.

5. Сума, одержана від продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, включається до складу майнових активів боржника.

6. Продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу провадиться на відкритих торгах, якщо інше не передбачено планом санації, в порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Керуючий санацією з метою організації торгів залучає спеціалізовану організацію, яка не може бути заінтересованою особою стосовно кредитора чи боржника.

7. Керуючий санацією зобов'язаний опублікувати оголошення про продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу на відкритих торгах у офіційних друкованих органах за тридцять днів до дати проведення торгів.

8. В оголошенні про продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу повинні зазначатися:

відомості про цілісний майновий комплекс і порядок ознайомлення з ним, граничні строки подання заявок на участь у торгах, але не більше місяця з дня опублікування оголошення;

час, місце та форма проведення торгів;

порядок оформлення участі у торгах;

початкова вартість цілісного майнового комплексу, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

розмір завдатку, строк і порядок внесення завдатку;

порядок оформлення результатів торгів.

9. У разі якщо протягом строку, зазначеного в оголошенні, надійшла заявка на участь у відкритих торгах з продажу цілісного майнового комплексу від одного заявника, торги не проводяться. За згодою комітету кредиторів цілісний майновий комплекс може бути продано такому заявнику без проведення повторних торгів.

10. Торги з продажу цілісного майнового комплексу боржника проводяться у формі аукціону або конкурсу, крім випадків, передбачених цим Законом.

Особа, яка перемогла на аукціоні, та керуючий санацією в день проведення аукціону підписують протокол, в якому вказуються умови придбання цілісного майнового комплексу, про що укладається договір купівлі-продажу.

У разі проведення торгів у формі конкурсу умови конкурсу погоджуються із комітетом кредиторів.

У разі проведення торгів у формі конкурсу на підставі протоколу, підписаного переможцем конкурсу та організатором торгів у день проведення конкурсу, не пізніше п'ятнадцяти днів з дати проведення конкурсу підписується договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.

11. Сума завдатку, сплачена особою, яка виграла торги, у разі її відмови від підписання протоколу чи договору купівлі-продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, включається до складу майна боржника за вирахуванням витрат організатора торгів на його проведення.

Якщо боржник за рахунок суми, вирученої від продажу майна як цілісного майнового комплексу, задовольняє вимоги кредиторів у повному обсязі, провадження у справі про банкрутство боржника підлягає припиненню господарським судом за заявою керуючого санацією.

12. Якщо суми, вирученої від продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, недостатньо для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, керуючий санацією пропонує кредиторам укласти мирову угоду.

У разі, якщо мирова угода не укладена, господарський суд визнає боржника банкрутом та відкриває ліквідаційну процедуру.



Стаття 24. Відчуження в процедурі санації майна боржника

шляхом заміщення активів

1. З метою відновлення платоспроможності та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати відчуження майна боржника шляхом заміщення активів. Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно майна боржника, яке підлягає відчуженню згідно з планом санації, скасовуються ухвалою господарського суду.

2. Цілісний майновий комплекс боржника або визначена планом санації частина майна боржника з відповідною (пропорційною) частиною його зобов’язань можуть бути відчужені шляхом їх передачі господарському товариству, що створюється боржником. Частки (акції) у статутному (складеному) капіталі такого господарського товариства включаються до складу майна боржника (заміщення активів).

При створенні господарського товариства йому передаються речі боржника, його майнові права, відступаються вимоги, а також переводяться борги за вимогами поточних кредиторів.

3. Розмір статутного (складеного) капіталу новоствореного господарського товариства визначається як різниця між вартістю речей, майнових прав, вимог та вартістю боргів за вимогами кредиторів.

4. При відчуженні майна боржника як цілісного майнового комплексу шляхом заміщення активів всі трудові договори (контракти), що укладені до дати відчуження майна боржника шляхом заміщення активів, зберігають силу, при цьому права та обов'язки роботодавця переходять до новоствореного господарського товариства.

5. У разі відчуженні частини майна боржника та передачі відповідної (пропорційної) частини його зобов’язань шляхом заміщення активів трудові договори (контракти), що укладені з працівниками, чия праця використовувалася у виробничих підрозділах, майно яких підлягає передачі новоствореному господарському товариству, зберігають силу, а права та обов'язки роботодавця переходять до нової юридичної особи.

6. Порядок відчуження часток (акцій) у статутному (складеному) капіталі новоствореного господарського товариства встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Сто відсотків часток (акцій) у статутному (складеному) капіталі новоствореного господарського товариства підлягають продажу на аукціоні або за конкурсом.

Якщо початкової вартості частини часток (акцій) достатньо для задоволення вимог кредиторів боржника, на аукціон (конкурс) може бути виставлена відповідна (менша) частина належних боржнику часток (акцій).

7. До моменту формування органів управління новоствореного господарського товариства після продажу акцій (часток) у його статутному (складеному) капіталі повноваження органів управління здійснює керуючий санацією.

8. Якщо боржник за рахунок суми, вирученої внаслідок заміщення активів та їх продажу, задовольняє вимоги кредиторів у повному обсязі, провадження у справі про банкрутство боржника підлягає припиненню господарським судом за заявою керуючого санацією.

9. Якщо суми, вирученої внаслідок заміщення активів та їх продажу, недостатньо для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, керуючий санацією пропонує кредиторам укласти мирову угоду.



Стаття 25. Продаж в процедурі санації частини майна боржника

1. З метою відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог кредиторів план санації може передбачати продаж частини майна боржника на відкритих торгах (аукціоні), за конкурсом.

Продажу в процедурі санації боржника підлягає тільки майно, зазначене в затвердженому у встановленому порядку плані санації.

Заходи до забезпечення вимог кредиторів стосовно частини майна боржника, яка підлягає продажу згідно з планом санації, скасовуються ухвалою господарського суду.

2. Продаж частини майна боржника в процедурі санації боржника проводиться відповідно до порядку, який встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Майно боржника, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.

4. Переможець торгів зобов'язаний заплатити продажну ціну майна боржника в строк, передбачений протоколом або договором купівлі-продажу, але не пізніше місяця після дня проведення торгів.

5. Майно боржника, не продане на перших торгах, виставляється на повторні торги, якщо інше не передбачено планом санації. Майно, не продане на повторних торгах, може бути реалізовано керуючим санацією за згодою комітету кредиторів на підставі договору купівлі-продажу, укладеного без проведення торгів.



Стаття 26. Звіт керуючого санацією

1. За п'ятнадцять днів до закінчення строку проведення процедури санації, визначеного планом санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури санації керуючий санацією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення засідання комітету кредиторів.

2. Звіт керуючого санацією має містити:

баланс боржника на останню звітну дату;

рахунок прибутків і збитків боржника;

відомості про наявність у боржника грошових коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника;

відомості про дебіторську заборгованість боржника на дату подання звіту та про нереалізовані права вимоги боржника;

відомості про стан кредиторської заборгованості боржника на дату подання звіту.

3. До звіту керуючого санацією додаються докази задоволення вимог конкурсних кредиторів згідно з реєстром.

Одночасно із звітом керуючий санацією вносить до комітету кредиторів одну з таких пропозицій:

про прийняття рішення про дострокове припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;

про прийняття рішення щодо припинення процедури санації і укладення мирової угоди;

про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження процедури санації;

про звернення до закінчення строку процедури санації, визначеного в плані санації, до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

4. Звіт керуючого санацією має бути розглянутий комітетом кредиторів не пізніше десяти днів від дати його надходження та не пізніше закінчення строку процедури санації, визначеного в плані санації.

5. За наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду з клопотанням щодо:

припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника;

продовження встановленого строку процедури санації;

припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

припинення процедури санації і укладення мирової угоди.

У разі виникнення обставин, що є підставою для припинення процедури санації, комітет кредиторів може прийняти відповідне рішення за відсутності звіту керуючого санацією.

6. Якщо комітетом кредиторів не прийнято жодного з рішень, визначених частиною п’ятою цієї статті, або таке рішення не подано до господарського суду до закінчення строку процедури санації, визначеного в плані санації або протягом п’ятнадцяти днів з дня виникнення підстав для її дострокового припинення, господарський суд розглядає питання про припинення провадження у справі про банкрутство або про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури в порядку, передбаченому цим Законом.

7. Звіт керуючого санацією, розглянутий комітетом кредиторів, і протокол засідання комітету кредиторів не пізніше п’яти днів після дати проведення засідання комітету кредиторів надсилаються господарському суду.

До звіту керуючого санацією додаються реєстр вимог кредиторів і, за наявності, скарги кредиторів, які голосували проти прийнятого комітетом кредиторів рішення або не брали участі в голосуванні.

8. Звіт керуючого санацією та скарги кредиторів розглядаються на засіданні господарського суду. Про час і місце розгляду повідомляються керуючий санацією та кредитори, які подали скарги.

9. Якщо комітет кредиторів прийняв рішення про припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника, звіт керуючого санацією підлягає затвердженню господарським судом, якщо інше не передбачено цим Законом.

У разі встановлення господарським судом обґрунтованості скарг кредиторів господарський суд може відмовити у затвердженні звіту керуючого санацією.

10. Про затвердження звіту керуючого санацією або про відмову в затвердженні зазначеного звіту, чи про продовження санації, або про затвердження мирової угоди виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

11. Якщо розрахунки з кредиторами не проведено у строки, передбачені планом санації та за умови відсутності клопотання комітету кредиторів про продовження строків, передбачених планом санації, і внесення відповідних змін до плану санації господарський суд визнає боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

12. Продовження строку процедури санації в межах граничного строку санації, визначеного цим Законом, здійснюється господарським судом після внесення відповідних змін (доповнень) до плану санації боржника. Зміни до плану санації схвалюються комітетом кредиторів та затверджуються господарським судом відповідно до вимог цього Закону.

13. Розрахунки з кредиторами, вимоги яких включені до реєстру, проводяться керуючим санацією починаючи з дати, зазначеної у затвердженому господарським судом плані санації, в порядку черговості, установленому статтею 34 цього Закону.

14. Копія ухвали господарського суду та звіту керуючого санацією направляється сторонам у справі, іншим учасникам провадження, державному органу з питань банкрутства.



Розділ III

ЛІКВІДАЦІЙНА ПРОЦЕДУРА



Стаття 27. Постанова про визнання боржника банкрутом і

відкриття ліквідаційної процедури

1. У випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

2. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. Господарський суд може продовжити цей строк на шість місяців, якщо інше не передбачено цим Законом.

3. Господарський суд не має права приймати постанову про визнання боржника банкрутом і відкривати ліквідаційну процедуру щодо боржника, до якого застосування ліквідаційної процедури згідно з чинним законодавством заборонено.



Стаття 28. Наслідки визнання боржника банкрутом

1. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

господарська діяльність банкрута припиняється за виключенням укладеня та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди тимчасово невикористовуваного майна на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо.

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута;

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом;

скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури;

виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбаченому цим розділом.

2. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

3. З метою виявлення кредиторів у мережі Інтернет на офіційній сторінці Вищого господарського суду України не пізніше наступного дня з дня винесення постанови оприлюднюється повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

4. Повідомлення про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури повинні містити:

найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом;

найменування господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство;

дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).

5. Інформація про порушення провадження у справі про банкрутство додатково може оприлюднюватися на офіційній сторінці державного органу з питань банкрутства у мережі Інтернет, а також у будь-який інший спосіб, не заборонений законом.



Стаття 29. Функції господарського суду у ліквідаційній процедурі

1. У постанові про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури господарський суд призначає ліквідатора банкрута з урахуванням вимог, встановлених статтею 4 цього Закону з числа арбітражних керуючих, відомості про яких надаються державним органом з питань банкрутства в установленому порядку Вищому господарському суду України, якщо інше не передбачено цим Законом.

У разі попереднього провадження підприємством, яке визнано банкрутом діяльності, пов’язаної з державною таємницею, ліквідатор такого банкрута призначається з урахуванням порядку, визначеного у абзаці третьому частини першої статті 10 цього Закону.

2. За клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії.

3. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) виконують свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

4. У ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.



Стаття 30. Повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії

1. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством;

аналізує фінансове становище банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;

пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, що звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується в першу чергу згідно зі статтею 34 цього Закону за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими;

подає до суду заяви про визнання недійсними угод боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов'язковому зберіганню;

реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом;

повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства інформацію для ведення єдиної бази даних щодо підприємств-банкрутів;

у разі провадження банкрутом діяльності, пов’язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього за погодженням із Служби безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

2. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

3. Ліквідатор (арбітражний керуючий) має право замовити виготовлення дубліката печатки та штампів у разі їх втрати.

4. При здійсненні своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Стягнені суми включаються в ліквідаційну масу і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленої статтею 34 цього Закону.

5. Протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

6. При проведенні ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

7. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 34 цього Закону.

8. З основного рахунку банкрута проводяться виплати кредиторам, випдати поточних платежів та витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

9. Ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

10. Ліквідатор зобов'язаний на вимогу господарського суду та державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури.

11. Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (суб’єктом управління об’єктами державної власності) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси, якщо інше не встановлено цим Законом.

12. У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і, за пропозицією комітету кредиторів, призначити нового ліквідатора, якщо інше не встановлено цим Законом.

13. До складу ліквідаційної комісії банкрута включаються: представники кредиторів, уповноважена особа акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю, фінансових органів та профспілки, а в разі необхідності - також представники державного органу у справах нагляду за страховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, державного органу з питань банкрутства та представник органів місцевого самоврядування.



Стаття 31. Ліквідаційна маса

1. Усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Під час ліквідації режимно-секретного органу матеріальні носії секретної інформації (технічна документація, вироби, їх дослідні зразки, тощо) передаються замовнику відповідно до договору, укладеного на виконання відповідних робіт. Про передачу замовникові матеріальних носіїв секретної інформації складається письмовий акт, який погоджується із відповідним регіональним органом Служби безпеки України.

2. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси.

3. Індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності і повного господарського відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси.

4. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для задоволення вимог заставодержателя.

5. За наявності у складі майна банкрута майна, виключеного з обороту, ліквідатор зобов'язаний передати його відповідним особам в установленому порядку.

6. Ліквідатор, виявивши частку, яка належить банкруту в спільному майні, з метою задоволення вимог кредиторів в установленому порядку порушує питання про виділення цієї частки.

7. Активи, включені до складу покриття іпотечних облігацій, не включаються до ліквідаційної маси емітента таких облігацій та управителя іпотечним покриттям. Відчуження цих активів, у тому числі примусове, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотечні облігації».



Стаття 32. Оцінка майна банкрута

1. Майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Під час продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні) вартість майна, що визначається шляхом його оцінки, є початковою вартістю.

2. Для здійснення оцінки майна арбітражний керуючий має право залучати на підставі договору суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання з оплатою їх послуг за рахунок коштів банкрута, якщо інше не встановлено комітетом кредиторів.

3. У разі чинності на час відкриття ліквідаційної процедури оцінки майна, проведеної в провадженні у справі про банкрутство попередньо, ліквідатор використовує таку оцінку для продажу майна банкрута.



Стаття 33. Продаж майна банкрута

1. Після проведення інвентаризації та оцінки майна ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих (закритих) торгах (аукціоні) чи за конкурсом у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

2. Майно банкрута, щодо обігу якого встановлено обмеження, продається на закритих торгах.

3. Уступка вимоги банкрута виставляється ліквідатором на торги згідно з вимогами части першої цієї статті.

4. Продаж цінних паперів, що належать банкруту на праві власності, здійснюється з урахуванням законодавства про цінні папери.

5. Продаж майна банкрута оформляється договорами купівлі-продажу, які укладаються між ліквідатором і покупцем відповідно до законодавства.



Стаття 34. Черговість задоволення вимог кредиторів

1. Кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею:

1) позачергово задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

2) у першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) витрати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що пов'язані з набуттям ним прав кредитора щодо банку, - у розмірі всієї суми відшкодування за вкладами фізичних осіб;

в) вимоги кредиторів за договорами страхування;

г) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідатора (ліквідаційної комісії), у тому числі:

витрати на оплату державного мита;

витрати на публікацію в офіційних друкованих органах інформації про порядок продажу майна банкрута;

витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута;

витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їх коштів;

витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

3) у другу чергу задовольняються вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у тому числі до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за громадян, які застраховані в цьому Фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів господарювання, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

4) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

5) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов'язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника;

6) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;

7) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

2. Вимоги кожної наступної черги задовольняються по мірі надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.

3. У разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.

4. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги ліквідатор (ліквідаційна комісія) не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

5. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

6. У разі якщо господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута, майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається власникові або уповноваженому ним органу, а майно державних підприємств - органу приватизації для прийняття рішень щодо подальшого розпорядження таким майном.



Стаття 35. Звіт ліквідатора

1. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси;

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;

копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів;

довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Про завершення ліквідаційної процедури ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства.

2. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи-банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику майна та органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.

3. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.

4. У разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора, якщо інше не передбачено цим Законом.

Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.

5. Якщо майна банкрута вистачило для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. У такому разі ліквідатор протягом п'яти днів з дня прийняття господарським судом відповідного рішення повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника (органів управління) боржника, у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання таких органів й продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) до їх призначення у встановленому порядку керівника.

Господарський суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише у разі, якщо залишку її майнових активів менше, ніж вимагається для продовження нею господарської діяльності згідно із законодавством.



Стаття 36. Звільнення працівників боржника.

Пільги і компенсації звільненим працівникам

1. Звільнення працівників боржника може провадитися після порушення провадження у справі про банкрутство та призначення господарським судом розпорядника майна відповідно до вимог Кодексу законів про працю України з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

2. Вихідна допомога звільненим працівникам боржника виплачується арбітражним керуючим у встановленому порядку, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

3. Питання про працевлаштування звільнених працівників вирішується відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" .

На звільнених працівників боржника поширюються гарантії, встановлені статтею 31 зазначеного Закону.



Стаття 37. Зберігання документів

1. Ліквідатор забезпечує належне оформлення, упорядкування та зберігання всіх, в тому числі фінансово-господарських, документів банкрута протягом ліквідаційної процедури.

2. До винесення судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - банкрута ліквідатор зобов'язаний забезпечити збереженість архівних документів банкрута і, за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноваженою ним архівною установою, визначити місце подальшого їх зберігання.

3. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства або уповноважена архівна установа зобов’язані прийняти архівні документи банкрута на зберігання без додаткових умов.





Розділ IV

МИРОВА УГОДА



Стаття 38. Мирова угода та строк її укладення

1. Під мировою угодою у справі про банкрутство розуміється домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.

2. Мирова угода може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство після створення у встановленому порядку комітету кредиторів боржника та обрання його голови.

3. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймається комітетом кредиторів більшістю голосів кредиторів - членів комітету та вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди.

4. Рішення про укладення мирової угоди приймається від імені боржника керівником боржника чи арбітражним керуючим (керуючим санацією, ліквідатором), які виконують повноваження органів управління та керівника боржника і підписують її.

5. Від імені кредиторів мирову угоду підписує голова комітету кредиторів.



Стаття 39. Умови укладення мирової угоди

1. Мирова угода може бути укладена тільки щодо вимог, забезпечених заставою, вимог другої та наступних черг, визначених статтею 34 цього Закону.

2. У разі, коли умови мирової угоди, укладеної згідно з правилами статті 38 цього Закону, передбачають розстрочку чи відстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини, орган стягнення зобов'язаний погодитися на задоволення частини вимог з податків, зборів (обов'язкових платежів) на умовах такої мирової угоди з метою забезпечення відновлення платоспроможності підприємства. При цьому податковий борг, який виник у строк, що передував трьом повним календарним рокам до дня подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду, визнається безнадійним та списується, а податкові зобов'язання чи податковий борг, які виникли у строк протягом трьох останніх перед днем подання заяви про порушення справи про банкрутство до господарського суду календарних років, розстрочується (відстрочується) або списується на умовах мирової угоди. Зазначену мирову угоду підписує керівник відповідного податкового органу за місцезнаходженням боржника.

Не підлягає прощенню (списанню), відстрочці та (або) розстрочці за умовами мирової угоди заборгованість із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин.

Не підлягає прощенню (списанню) за умовами мирової угоди заборгованість із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування.

3. Погашення вимог кредиторів на умовах мирової угоди здійснюється з дотриманням черговості, встановленої статті 34 цього Закону.

4. Для кредиторів, які не брали участі в голосуванні або проголосували проти укладення мирової угоди, не можуть бути встановлені умови гірші, ніж для кредиторів, які висловили згоду на укладення мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.



Стаття 40. Укладення мирової угоди та набрання нею чинності

1. Мирова угода укладається у письмовій формі та підлягає затвердженню господарським судом, про що зазначається в ухвалі господарського суду про припинення провадження у справі про банкрутство.

2. Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг.

3. Одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

4. Мирова угода має містити положення про:

розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника;

відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини.

Крім цього, мирова угода може містити умови про:

виконання зобов'язань боржника третіми особами;

обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права;

задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.



Стаття 41. Розгляд мирової угоди в господарському суді

1. Сторона мирової угоди протягом п'яти днів з дня укладення мирової угоди повинна подати до господарського суду заяву про її затвердження.

До заяви про затвердження мирової угоди додаються:

текст мирової угоди;

протокол засідання комітету кредиторів, на якому було прийнято рішення про укладення мирової угоди;

список кредиторів із зазначенням поштової адреси, номера (коду), що ідентифікує платника податків, та суми заборгованості;

зобов'язання боржника щодо погашення заборгованості із заробітної плати перед працюючими та звільненими працівниками банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, що направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, що направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідної допомоги, належної працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин.

зобов'язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено у першу чергу згідно зі статтею 34 цього Закону, крім вимог кредиторів, забезпечених заставою;

письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні про укладення мирової угоди чи проголосували проти укладення мирової угоди, за їх наявності.

2. Про дату розгляду мирової угоди господарський суд повідомляє сторони мирової угоди.

Господарський суд зобов'язаний заслухати кожного присутнього на засіданні кредитора, у якого виникли заперечення щодо укладення мирової угоди, навіть якщо на засіданні комітету кредиторів він голосував за укладення мирової угоди.

3. Господарський суд відмовляє в затвердженні мирової угоди у разі:

порушення порядку укладення мирової угоди, встановленого цим Законом;

якщо умови мирової угоди суперечать законодавству.

4. Про відмову у затвердженні мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

У разі винесення господарським судом ухвали про відмову в затвердженні мирової угоди мирова угода вважається неукладеною.

5. З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

6. Затвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

7. Протягом п'яти днів з дня затвердження господарським судом мирової угоди керуючий санацією або ліквідатор повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника (органів управління) боржника, у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання відповідного органу та продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника.

8. Винесення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні мирової угоди не перешкоджає укладенню нової мирової угоди з іншими умовами.



Стаття 42. Недійсність мирової угоди або її розірвання.

Наслідки невиконання мирової угоди

1. За заявою будь-кого із кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України.

2. Визнання мирової угоди недійсною є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

3. Вимоги кредиторів, по яких зроблено розрахунки згідно з умовами мирової угоди, вважаються погашеними.

4. Повідомлення про поновлення провадження у справі про банкрутство боржника публікується в офіційних друкованих органах.

5. Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів;

6. Розірвання мирової угоди господарським судом щодо окремого кредитора не тягне її розірвання щодо інших кредиторів.

7. У разі визнання мирової угоди недійсною або її розірвання вимоги кредиторів, щодо яких були надані відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) боргів, відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині.

8. У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому цією мировою угодою. У разі порушення провадження у справі про банкрутство цього ж боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких було укладено мирову угоду, визначається в межах, передбачених зазначеною мировою угодою.



Розділ V

ПРИПИНЕННЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ ПРО БАНКРУТСТВО



Стаття 43. Припинення провадження у справі про банкрутство.

1. Господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо:

1) боржник не включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України або до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності;

2) подано заяву про визнання банкрутом ліквідованої або реорганізованої (крім реорганізації у формі перетворення) юридичної особи;

3) у провадженні господарського суду є справа про банкрутство того ж боржника;

4) затверджено звіт керуючого санацією боржника в порядку, передбаченому цим Законом;

5) затверджено мирову угоду;

6) затверджено звіт ліквідатора в порядку, передбаченому статтею 36 цього Закону;

7) боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами;

8) кредитори не висунули вимог до боржника після порушення провадження у справі про банкрутство за заявою боржника;

9) згідно із законодавством справа не підлягає розгляду в господарських судах України.

2. Про припинення провадження у справі про банкрутство виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

3. Провадження у справах про банкрутство може бути припинено у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 5 та 9 частини першої цієї статті, на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство, тобто як до, так і після визнання боржника банкрутом; у випадках, передбачених пунктами 3, 4, 7 і 8, - лише до визнання боржника банкрутом, а у випадку, передбаченому пунктом 6, - лише після визнання боржника банкрутом.

4. У випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, суд разом із копією ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство надсилає кредиторам, які заявили свої вимоги до боржника у справі про банкрутство, виконавчі документи на суму боргу, що залишилася не стягнутою.



Розділ VI

ОСОБЛИВОСТІ БАНКРУТСТВА ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ

СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ



Стаття 44. Загальні положення

Відносини, пов'язані з банкрутством, містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, підприємств державного сектору економіки, страховиків, інших категорій суб'єктів господарювання, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом.



Стаття 45. Особливості банкрутства містоутворюючих підприємств

1. Для цілей цього Закону містоутворюючими підприємствами визнаються юридичні особи, кількість працівників яких з урахуванням членів їх сімей складає не менше половини чисельності населення адміністративно-територіальної одиниці, у якій розташована така юридична особа.

Положення цієї статті застосовуються також до підприємств, кількість працівників яких перевищує п'ять тисяч осіб.

2. При розгляді справи про банкрутство містоутворюючого підприємства учасником провадження у справі про банкрутство визнається орган місцевого самоврядування відповідної териториторіальної громади адміністративно-територіальної одиниці.

Учасниками провадження у справі про банкрутство містоутворюючого підприємства господарським судом можуть бути визнані також центральні органи виконавчої влади.

Докази, що підтверджують належність боржника до містоутворюючих підприємств, господарському суду надає боржник.

3. Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію боржника, господарський суд може винести ухвалу про санацію боржника за клопотанням органу місцевого самоврядування або відповідного центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями боржника.

Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та підписується уповноваженими особами органів місцевого самоврядування або центральних органів виконавчої влади.

4. Орган місцевого самоврядування або центральний орган виконавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають право запропонувати господарському суду кандидатуру керуючого санацією, інвестора.

У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його кредиторами.

5. Процедура санації містоутворюючого підприємства за клопотанням органу місцевого самоврядування може бути продовжена господарським судом на один рік.

Підставою для продовження процедури санації містоутворюючого підприємства на строк, передбачений абзацом першим цієї частини, є план фінансового оздоровлення містоутворюючого підприємства. План фінансового оздоровлення містоутворюючого підприємства може передбачати внесення інвестицій, працевлаштування його працівників, створення нових робочих місць та інші способи відновлення платоспроможності боржника містоутворюючого підприємства.

6. За клопотанням органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк процедури санації містоутворюючого підприємства може бути продовжений господарським судом до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо інше не передбачено цим Законом.

Невиконання вимог цієї частини є підставою для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

7. Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування в особі їх уповноважених органів мають право в будь-який час до закінчення процедури санації містоутворюючого підприємства розрахуватися з усіма кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості згідно зі статтею 34 цього Закону.

У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) в порядку, передбаченому цим Законом, провадження у справі про банкрутство припиняється.

8. З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації може бути здійснено відчуження майна боржника як цілісного майнового комплексу шляхом заміщення активів, частини майнових активів з відповідною (пропорційною) частиною зобов’язань шляхом заміщення активів або відчуження частини його майна згідно із законодавством.

За наявності клопотання органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, продаж часток (акцій) у статутному (складеному) капіталі новоствореного господарського товариства провадиться шляхом проведення конкурсу.

9. Обов'язковими умовами конкурсу є збереження робочих місць для не менш як 70 відсотків працівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу; зобов'язання покупця щодо забезпечення перепідготовки чи працевлаштування працівників підприємства відповідно до законодавства в разі зміни профілю діяльності підприємства.

Інші умови конкурсу можуть установлюватися виключно у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

10. Якщо зазначене в абзаці другому частини восьмої цієї статті клопотання не було подано або частки (акції) у статутному (складеному) капіталі новоствореного господарського товариства не були продані на конкурсі, вони підлягають продажу на аукціоні.

11. Якщо майна боржника, визнаного банкрутом, достатньо для створення господарського товариства, і у процедурі санації заміщення активів боржника не проводилося, до початку продажу майна боржника ліквідатор повинен провести таке заміщення у порядку, встановленому статтею 24 цього Закону.



Стаття 46. Особливості банкрутства особливо небезпечних підприємств

1. Для цілей цього Закону особливо небезпечними підприємствами визнаються підприємства вугільної, гірничодобувної, атомної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, інших галузей, визначених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

2. При розгляді справи про банкрутство особливо небезпечного підприємства учасниками провадження у справі про банкрутство визнаються відповідний орган місцевого самоврядування, а також центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься сфера діяльності боржника, а також, при необхідності, державний орган з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, з питань охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, з питань геології та використання надр.

Учасниками провадження у справі про банкрутство особливо небезпечного підприємства господарським судом можуть бути визнані також інші центральні органи виконавчої влади.

Докази, що підтверджують належність боржника до особливо небезпечних підприємств, господарському суду надає боржник.

3. Якщо комітетом кредиторів не прийнято рішення про санацію боржника, господарський суд може винести ухвалу про санацію боржника за клопотанням органу місцевого самоврядування або відповідного центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними з кредиторами договору поруки за зобов'язаннями боржника.

Договір поруки за зобов'язаннями боржника укладається та підписується уповноваженими особами органів місцевого самоврядування або центральних органів виконавчої влади.

4. Орган місцевого самоврядування або центральний орган виконавчої влади, які поручилися за зобов'язаннями боржника, мають право запропонувати господарському суду кандидатуру керуючого санацією, інвестора.

У разі невиконання зобов'язання боржником поручителі несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями боржника перед його кредиторами.

5. Процедура санації особливо небезпечного підприємства за клопотанням органу місцевого самоврядування може бути продовжена господарським судом на один рік.

Підставою для продовження процедури санації особливо небезпечного підприємства на строк, передбачений абзацом першим цієї частини, є план фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства. План фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства може передбачати внесення інвестицій, працевлаштування його працівників, створення нових робочих місць та інші способи відновлення платоспроможності боржника - особливо небезпечного підприємства. План фінансового оздоровлення особливо небезпечного підприємства також має містити заходи щодо підтримання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю людей, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

6. За клопотанням органу місцевого самоврядування або центрального органу виконавчої влади, які є учасниками провадження у справі про банкрутство, за умови укладення ними договору поруки за зобов'язаннями боржника, строк процедури санації особливо небезпечного підприємства може бути продовжено господарським судом до десяти років. Боржник і його поручитель у цьому разі зобов'язані розрахуватися з кредиторами протягом трьох років, якщо інше не передбачено цим Законом.

Невиконання вимог цієї частини є підставою для визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

7. Кабінет Міністрів України або органи місцевого самоврядування в особі їх уповноважених органів мають право в будь-який час до закінчення процедури санації особливо небезпечного підприємства розрахуватися з усіма кредиторами в порядку, передбаченому цим Законом.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості згідно зі статтею 34 цього Закону.

У разі задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) у порядку, передбаченому цим Законом, провадження у справі про банкрутство припиняється.

8. З метою задоволення вимог кредиторів у процедурі санації може бути здійснено відчуження майна боржника лише як цілісного майнового комплексу шляхом заміщення активів в порядку, встановленому статтею 24 цього Закону. При цьому акції (частки) паї у статутному (складеному) капіталі новоствореного господарського товариства підлягають продажу на конкурсі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

9. Обов'язковими умовами конкурсу є:

збереження умов щодо підтримання безпеки виробничої діяльності, охорони праці та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу;

збереження робочих місць не менш як для сімдесяти відсотків працівників, зайнятих на підприємстві на момент його продажу;

зобов'язання покупця щодо забезпечення перепідготовки чи працевлаштування зазначених працівників та запобігання заподіянню можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу у разі зміни профілю діяльності підприємства.

Інші умови конкурсу можуть встановлюватися виключно у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі невиконання зазначених вимог конкурсу, які включаються до умов договору купівлі-продажу майна боржника як цілісного майнового комплексу, договір розривається в установленому порядку.

10. Особливо небезпечні підприємства не підлягають продажу на аукціоні.

11. Вимоги кредиторів задовольняються у порядку черговості, визначеному статтею 34 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією частиною, а саме: в третю чергу також задовольняються вимоги щодо відшкодування витрат на заходи по запобіганню заподіяння можливої шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.



Стаття 47. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств

1. Для цілей цього Закону під сільськогосподарськими підприємствами розуміються юридичні особи, основним видом діяльності яких є вирощування (виробництво, виробництво та переробка) сільськогосподарської продукції, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) ними сільськогосподарської продукції складає не менше п'ятдесяти відсотків загальної суми виручки.

2. Особливості банкрутства сільськогосподарських підприємств, передбачені цим Законом, застосовуються також до рибних господарств, риболовецьких колгоспів, виручка яких від реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції та виловлених водних біологічних ресурсів складає не менше п'ятдесяти відсотків загальної суми виручки.

3. У разі продажу об'єктів нерухомості, які використовуються для цілей сільськогосподарського виробництва та є у власності сільськогосподарського підприємства, що визнано банкрутом, за інших рівних умов переважне право на придбання зазначених об'єктів належить сільськогосподарським підприємствам і фермерським господарствам, розташованим у даній місцевості.

4. У разі ліквідації сільськогосподарського підприємства у зв'язку з визнанням його банкрутом рішення щодо земельних ділянок, які є у власності такого підприємства, надані йому у постійне чи тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, приймається відповідно до Земельного кодексу України.

5. При введенні процедури розпорядження майном боржника аналіз фінансового становища сільськогосподарського підприємства повинен здійснюватися з урахуванням сезонності сільськогосподарського виробництва та його залежності від природно-кліматичних умов, а також можливості задоволення вимог кредиторів за рахунок доходів, які можуть бути одержані сільськогосподарським підприємством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

6. Рішення про звернення з клопотанням до господарського суду про санацію сільськогосподарських підприємств приймається комітетом кредиторів за участю представника органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади.

Санація сільськогосподарського підприємства вводиться на строк до закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт з урахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п'ятнадцяти місяців.

7. У разі якщо протягом строку санації погіршилося фінансове становище сільськогосподарського підприємства у зв'язку із стихійним лихом, з епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк санації, встановлений частиною шостою цієї статті, може бути продовжений на один рік.



Стаття 48. Особливості банкрутства страховиків

1. При розгляді справи про банкрутство страховика учасником провадження у справі про банкрутство визнається державний орган у справах нагляду за страховою діяльністю.

2. Заява про порушення справи про банкрутство страховика може бути подана в господарський суд боржником, кредитором або іншим уповноваженим на це державним органом.

3. Відчуження майна страховика-боржника як цілісного майнового комплексу здійснюється в процедурі санації за правилами, встановленими статтями 23, 24 цього Закону.

При здійсненні ліквідаційної процедури цілісний майновий комплекс страховика може бути проданий тільки у разі згоди покупця взяти на себе зобов'язання страховика-банкрута за договорами страхування, за якими страховий випадок не настав до дня визнання страховика банкрутом.

4. Покупцем цілісного майнового комплексу страховика може бути тільки страховик.

5. У разі продажу цілісного майнового комплексу страховика у процедурі санації до покупця переходять всі права та обов'язки за договорами страхування, за якими на дату продажу майна страховика страховий випадок не настав.

6. У разі визнання господарським судом страховика банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури всі договори страхування, укладені таким страховиком, за якими страховий випадок не настав до дати прийняття зазначеного рішення, припиняються, за винятком випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

7. Страхувальники за договорами страхування, дії яких припиняються на підставах, передбачених частиною шостою цієї статті, мають право вимагати повернення частини виплаченої страховику страхової премії пропорційно різниці між строком, на який був укладений договір страхування, і строком, протягом якого фактично діяв договір страхування, якщо інше не передбачено законодавством.

8. Страхувальники за договорами страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, мають право вимагати страхові виплати.

9. У разі визнання господарським судом страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури вимоги кредиторів за договорами страхування першої черги підлягають задоволенню в такому порядку:

у першу чергу - вимоги за договорами особистого страхування, передбачені частиною восьмою цієї статті;

у другу чергу - вимоги фізичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною восьмою цієї статті;

у третю чергу - вимоги за договорами особистого страхування, передбачені частиною сьомою цієї статті;

у четверту чергу - вимоги фізичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною сьомою цієї статті;

у п'яту чергу - вимоги юридичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною восьмою цієї статті;

у шосту чергу - вимоги юридичних осіб за іншими договорами страхування, передбачені частиною сьомою цієї статті.



Стаття 49. Особливості банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів

1. При розгляді справ про банкрутство організації або фізичної особи-підприємця, що є професійними учасниками ринку цінних паперів, учасником провадження у справі про банкрутство визнається державний орган з питань регулювання ринку цінних паперів.

Для цілей цієї статті під терміном клієнт розуміється інвестор на ринку цінних паперів, що уклав відповідну угоду з професійним учасником ринку цінних паперів, який відповідно до цього Закону визнається боржником або банкрутом.

2. Особливості процедури банкрутства професійних учасників ринку цінних паперів, не врегульовані цією статтею, а також заходи щодо захисту прав та інтересів клієнтів можуть бути передбачені іншими законами.

3. Порядок запобігання банкрутству та проведення досудових процедур відновлення платоспроможності професійних учасників ринку цінних паперів встановлюється нормативно-правовими актами України.

4. Розпорядник майна професійного учасника ринку цінних паперів повинен мати ліцензію арбітражного керуючого, а також ліцензію, що видається державним органом з питань регулювання ринку цінних паперів.

5. Обмеження на здійснення угод професійним учасником ринку цінних паперів, щодо якого порушено справу про банкрутство, не поширюються на угоди з цінними паперами його клієнтів, що здійснюються за дорученнями клієнтів і підтверджені ними після порушення провадження у справі про банкрутство.

6. Розпорядник майна зобов'язаний у десятиденний строк з дня його призначення направити клієнтам, які передали боржнику - професійному учаснику ринку цінних паперів в управління належні їм цінні папери, повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство та призначення розпорядника майна. В повідомленні зазначаються реквізити ліцензії розпорядника майна, вид і реквізити ліцензії, виданої розпоряднику майна державним органом з питань регулювання ринку цінних паперів, а також пропонується дати розпорядження щодо дій, які необхідно вчинити з цінними паперами, що належать інвестору на ринку цінних паперів, які знаходяться в управлінні професійного учасника ринку цінних паперів, що є боржником.

7. Цінні папери та інше майно клієнтів, які передані в управління професійному учаснику ринку цінних паперів і не перебувають у його власності, не включаються до складу ліквідаційної маси.

8. З дня введення господарським судом процедури санації боржника чи визнання професійного учасника ринку цінних паперів банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури цінні папери клієнтів підлягають поверненню клієнту, якщо інше не передбачено угодою керуючого санацією або ліквідатора з клієнтом.

9. Якщо вимоги клієнтів щодо повернення належних їм цінних паперів на пред'явника одного виду (одного емітента, однієї категорії, одного типу, однієї серії) перевищують кількість зазначених цінних паперів, які знаходяться у розпорядженні професійного учасника ринку цінних паперів, повернення зазначених цінних паперів клієнтам здійснюється пропорційно вимогам клієнтів.

Вимоги клієнтів у незадоволеній їх частині визнаються грошовими зобов'язаннями і задовольняються в порядку, передбаченому статтею 34 цього Закону.

10. При проведенні санації професійного учасника ринку цінних паперів керуючий санацією має право передати цінні папери, передані такому професійному учаснику ринку цінних паперів клієнтами, іншому суб'єкту господарювання, який має відповідну ліцензію професійного учасника ринку цінних паперів.



Стаття 50. Особливості банкрутства емітента чи управителя іпотечних сертифікатів,

управителя фонду фінансування будівництва чи управителя фонду операцій з нерухомістю

1. У разі порушення провадження у справі про банкрутство стосовно емітента чи управителя іпотечних сертифікатів іпотечні активи не включаються до складу ліквідаційної маси такого емітента або управителя. Розпорядження цими активами здійснюється відповідно до Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

2. У разі порушення провадження у справі про банкрутство стосовно управителя фонду фінансування будівництва чи управителя фонду операцій з нерухомістю кошти та майно, що перебувають в управлінні управителя, не включаються до складу ліквідаційної маси такого управителя. Розпорядження цими коштами та майном здійснюється відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю".



Стаття 51. Загальні положення про банкрутство фізичної особи-підприємця

1. Правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням фізичної особи-підприємця банкрутом.

2. Заява про порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця може бути подана в господарський суд фізичною особою-підприємцем, який є боржником, або його кредиторами.

Заяву про порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця можуть подати кредитори, за винятком кредиторів, вимоги яких пов'язані з зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредиторів, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру.

Кредитори, вимоги яких пов'язані із зобов'язаннями, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, кредитори, які мають вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, мають право заявити свої вимоги в процесі провадження у справі про банкрутство.

3. До заяви фізичної особи-підприємця про порушення справи про банкрутство може бути доданий план погашення його боргів, копії якого направляються кредиторам та іншим учасникам провадження у справі про банкрутство.

За відсутності заперечень кредиторів господарський суд може затвердити план погашення боргів, що є підставою для зупинення провадження у справі про банкрутство на строк не більше трьох місяців.

4. План погашення боргів повинен включати:

строк його виконання;

розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику - фізичної особи-підприємця та членам його сім'ї на споживання;

розмір суми, яка буде щомісячно направлятися на погашення вимог кредиторів.

5. Господарський суд має право, за мотивованим клопотанням учасників провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця, змінити план погашення боргів, у тому числі збільшити чи зменшити строк його виконання, розмір суми, яка щомісячно залишається боржнику і членам його сім'ї на споживання.

6. Якщо в результаті виконання боржником плану погашення боргів вимоги кредиторів задоволені в повному обсязі, провадження у справі про банкрутство припиняється.

7. У разі визнання фізичної особи-підприємця банкрутом до складу ліквідаційної маси не включається майно фізичної особи-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

8. Господарський суд має право, за мотивованим клопотанням фізичної особи-підприємця та інших учасників провадження у справі про банкрутство, виключити із складу ліквідаційної маси майно фізичної особи-підприємця, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України може бути звернено стягнення, якщо майно є неліквідним чи доход від реалізації якого істотно не вплине на задоволення вимог кредиторів. Загальна вартість майна фізичної особи-підприємця, яка виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, не може перевищувати дві тисячі гривень.

Перелік майна фізичної особи-підприємця, яке виключається із складу ліквідаційної маси відповідно до положень цієї частини, затверджується господарським судом, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

9. Угоди фізичної особи-підприємця, пов'язані з відчуженням або передачею іншим способом майна фізичної особи-підприємця заінтересованим особам протягом року до порушення провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані господарським судом недійсними за заявою кредиторів.



Стаття 52. Розгляд господарським судом справи про банкрутство

фізичної особи-підприємця

1. Одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця господарський суд накладає арешт на майно фізичної особи-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

За клопотанням фізичної особи-підприємця господарський суд може звільнити з-під арешту майно (частину майна) у разі укладення договору поруки чи іншого забезпечення виконання зобов'язання фізичної особи-підприємця третіми особами.

2. За заявою фізичної особи-підприємця господарський суд може відкласти розгляд справи про банкрутство не більше ніж на два місяці для проведення фізичною особою-підприємцем розрахунків з кредиторами чи укладення мирової угоди.

3. За наявності відомостей про відкриття спадщини на користь фізичної особи-підприємця господарський суд має право зупинити провадження у справі про банкрутство для вирішення питання щодо спадщини у встановленому законом порядку.

4. Якщо у встановлений частиною другою цієї статті строк фізична особа-підприємець не подав доказів задоволення вимог кредиторів і в зазначений строк не укладено мирової угоди, господарський суд визнає фізичну особу-підприємця банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

5. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання фізичної особи-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

строки виконання зобов'язань фізичної особи-підприємця вважаються такими, що настали;

припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями фізичної особи-підприємця;

припиняється стягнення з фізичної особи-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.

6. Копію постанови про визнання фізичної особи-підприємця банкротом і інформацію про відкриття ліквідаційної процедури господарський суд направляє всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати два місяці.

Направлення кредиторам зазначеної копії постанови господарського суду здійснюється за рахунок фізичної особи-підприємця, визнаного банкрутом.

7. Постанова господарського суду про визнання фізичної особи-підприємця банкрутом та виконавчий лист про звернення стягнення на майно фізичної особи-підприємця направляються судовому виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута. Продажу підлягає все майно фізичної особи-підприємця, за винятком майна, що не включається до складу ліквідаційної маси згідно з цим Законом.

У разі необхідності постійного управління нерухомим майном або цінним рухомим майном фізичної особи-підприємця, визнаного банкрутом, господарський суд призначає для цієї мети ліквідатора та визначає розмір його винагороди. У цьому разі продаж майна фізичної особи-підприємця здійснюється ліквідатором.

Кошти, отримані від продажу майна фізичної особи-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори або приватного нотаріуса та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав фізичної особи-підприємця банкрутом.



Стаття 53. Особливості задоволення вимог кредиторів фізичної особи-підприємця, визнаного банкрутом

1. До задоволення вимог кредиторів із коштів, внесених на депозит нотаріальної контори або приватного нотаріуса, відшкодовуються витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця і виконанням постанови господарського суду про визнання фізичної особи-підприємця банкрутом. Вимоги кредиторів задовольняються в такій черговості:

у першу чергу задовольняються вимоги громадян, перед якими фізична особа-підприємець несе відповідальність за заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних періодичних платежів, а також вимоги щодо стягнення аліментів;

у другу чергу проводяться розрахунки щодо виплати вихідної допомоги та оплати праці особам, які працюють за трудовим договором (контрактом), і щодо виплати авторської винагороди, а також задовольняються вимоги, що виникли із зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування;

у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна фізичної особи-підприємця;

у четверту чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

у п'яту чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються після задоволення вимог попередньої черги.

За недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної контори або приватного нотаріуса для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.

2. Після завершення розрахунків з кредиторами фізична особа-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання фізичної особи-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини.

Вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів, а також інші вимоги особистого характеру, які не були задоволені в порядку виконання постанови господарського суду про визнання фізичної особи-підприємця банкрутом або які погашені частково чи не заявлені після визнання фізичної особи-підприємця банкрутом, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про банкрутство фізичної особи-підприємця відповідно в повному обсязі або в незадоволеній їх частині в порядку, встановленому цивільним законодавством України.

3. Протягом п'яти років після визнання фізичної особи-підприємця банкрутом не може бути порушено провадження у справі про банкрутство за його заявою.

У разі визнання фізичної особи-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п'яти років після завершення розрахунків з кредиторами такий фізична особа-підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів. Не задоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.



Стаття 54. Особливості банкрутства фермерського господарства

1. Підставою для визнання фермерського господарства банкрутом є його неспроможність задовольнити протягом шести місяців після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

2. Заява підприємця - голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство подається в господарський суд за наявності письмової згоди всіх членів фермерського господарства.

Заява підписується головою фермерського господарства.

3. До заяви голови фермерського господарства про порушення справи про банкрутство, крім документів, передбачених частиною першою статті 9 цього Закону, додаються документи, які містять відомості:

про склад і вартість майна фермерського господарства;

про склад і вартість майна, яке належить членам фермерського господарства на праві власності;

про розмір доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт.

Зазначені документи також додаються головою фермерського господарства до відзиву на заяву про порушення справи про банкрутство, подану кредитором.

4. Головою фермерського господарства у двомісячний строк з дня прийняття господарським судом заяви про порушення справи про банкрутство фермерського господарства може бути подано в господарський суд план відновлення платоспроможності фермерського господарства.

5. У разі, якщо здійснення заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності фермерського господарства, дасть змогу фермерському господарству, зокрема за рахунок доходів, які можуть бути одержані фермерським господарством після закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт, погасити вимоги за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), господарським судом вводиться процедура розпорядження майном фермерського господарства.

Про введення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

6. Процедура розпорядження майном фермерського господарства вводиться на строк закінчення відповідного періоду сільськогосподарських робіт із врахуванням часу, необхідного для реалізації вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції. Зазначений строк не може перевищувати п'ятнадцяти місяців.

7. У разі, якщо після введення процедури розпорядження майном погіршилося фінансове становище фермерського господарства у зв'язку із стихійним лихом, епізоотіями та іншими несприятливими умовами, строк процедури розпорядження майном може бути продовжено на один рік.

8. Процедуру розпорядження майном фермерського господарства може бути достроково припинено господарським судом за заявою розпорядника майна чи будь-кого із кредиторів у разі:

невиконання заходів, передбачених планом відновлення платоспроможності фермерського господарства;

наявності інших обставин, які свідчать про неможливість відновлення платоспроможності фермерського господарства.

Після дострокового припинення процедури розпорядження майном фермерського господарства фермерське господарство визнається господарським судом банкрутом і відкривається ліквідаційна процедура.

9. Для здійснення процедури розпорядження майном фермерського господарства господарським судом призначається розпорядник майна, який може не мати ліцензії розпорядника майна.

Повноваження розпорядника майна можуть здійснюватися головою фермерського господарства за погодженням з призначеним розпорядником майна.

10. У разі визнання господарським судом фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури до складу ліквідаційної маси фермерського господарства включаються нерухоме майно, яке знаходиться у спільній власності членів фермерського господарства, в тому числі насадження, господарські та інші будівлі, меліоративні та інші споруди, продуктивна і робоча худоба, птиця, сільськогосподарська та інша техніка і обладнання, транспортні засоби, інвентар та інше майно, набуті для фермерського господарства на загальні кошти його членів, а також право оренди земельної ділянки та інші майнові права, які належать фермерському господарству і мають грошову оцінку.

11. У разі банкрутства фермерського господарства земельна ділянка, надана фермерському господарству у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди, використовується відповідно до Земельного кодексу України.

12. Майно, що належить голові та членам фермерського господарства на праві приватної власності, а також інше майно, стосовно якого доведено, що воно набуто на доходи, які не є у спільній власності членів фермерського господарства, не включаються до складу ліквідаційної маси.

13. Нерухоме майно, а також майнові права щодо нерухомого майна, які включаються до складу ліквідаційної маси фермерського господарства, можуть бути продані тільки за конкурсом, обов'язковими умовами якого є збереження цільового призначення сільськогосподарських об'єктів, що продаються.

14. З дня прийняття постанови про визнання фермерського господарства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури діяльність фермерського господарства припиняється.

15. Господарський суд направляє копію постанови про визнання фермерського господарства банкрутом до органу, який здійснив державну реєстрацію фермерського господарства, та органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням фермерського господарства.



Стаття 55. Особливості провадження санації боржника його керівником

1. Керівник боржника має право подати згідно з вимогами статті 9 цього Закону заяву про порушення справи про банкрутство боржника з метою проведення керівником процедури санації до подання кредиторами заяви про порушення справи про банкрутство за таких умов:

за наявності рішення органу, до повноваження якого, згідно з законодавством або установчими документами боржника, віднесено право приймати рішення щодо звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство боржника, а у випадку, якщо такі повноваження не визначені, - за наявності рішення органу боржника, до повноваження якого віднесено прийняття рішення щодо реорганізації чи ліквідації боржника;

за наявності плану санації та письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п'ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку, на впровадження зазначеного плану та на призначення керуючим санації керівника боржника.

2. Для проведення санації боржника його керівником з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею, керівник боржника звертається у встановленому цим Законом порядку до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство. До заяви керівника боржника додаються план санації боржника, погоджений з кредиторами, що дали згоду на її проведення, письмова згода кредиторів на призначення керуючим санацією керівника боржника та пропозиція щодо кандидатури розпорядника майна, за виключенням випадків, передбачених статтею 57 цього Закону.

3. Після розгляду заяви боржника у разі, якщо заява і додані до неї документи відповідають вимогам, установленим цим Законом, суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство боржника і відкриття процедури санації, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів та призначає розпорядника майна та керуючого санацією - керівника боржника, які діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

Керуючий санацією - керівник боржника здійснює свої повноваження згідно з цим Законом, з урахуванням обмежень, встановлених частиною тринадцятою статті 18 цього Закону.

4. Суд наступного дня з дня винесення ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації здійснює офіційне оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника і відкриття процедури санації, в порядку встановленому статтею 14 цього Закону.

5. В повідомленні повинні міститися:

відомості про порушення провадження у справі про банкрутство боржника та відкриття процедури санації;

повне найменування боржника, його місцезнаходження, реквізити його рахунків в установах банків;

ідентифікаційний код боржника згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України;

відомості про керуючого санацією - керівника боржника та розпорядника майна боржника.

6. Кредитори у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника і відкриття процедури санації подають до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, та (або) заперечення кредиторів проти здійснення процедури санації керівником боржника.

7. Керуючий санацією - керівник боржника разом із розпорядником майна зобов'язані відповідно до вимог цього Закону розглянути вимоги кредиторів і скласти реєстр вимог кредиторів, письмово повідомивши про результати розгляду заявників та господарський суд.

8. Господарський суд в порядку, передбаченому цим Законом, розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, затверджує реєстр вимог кредиторів і визначає дату проведення зборів кредиторів.

9. Порядок проведення зборів кредиторів, утворення і діяльності комітету кредиторів визначаються цим Законом. Комітет кредиторів у місячний строк від дати його утворення повинен подати господарському суду схвалений план санації боржника.

10. Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. Боржник розпочинає реалізацію плану санації після його затвердження судом.

11. Якщо справу про банкрутство боржника порушено за заявою кредитора (кредиторів), комітет кредиторів має право звернутися до господарського суду з клопотанням про призначення керуючим санацією керівника боржника, а також розпорядника майна. Керуючий санацією та розпорядник майна діють відповідно до вимог цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

12. Керуючий санацією - керівник боржника виконує повноваження керуючого санацією без ліцензії і отримує заробітну плату в тому ж розмірі, в якому він її отримував до призначення керуючим санацєю.

13. За поданням комітету кредиторів або розпорядника майна керуючий санацією - керівник боржника може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень керуючого санацією.

Звільнення керівника боржника від виконання ним повноважень керуючого санацією позбавляє керівника боржника права самому здійснювати санацію боржника.

14. Розпорядник майна продовжує виконувати свої обов'язки протягом здійснення керуючим санацією - керівником боржника процедури санації боржника

15. У разі невиконання плану санації боржника або якщо стає очевидним, що виконання плану санації боржника не приведе до відновлення його платоспроможності, процедура банкрутства здійснюється відповідно до цього Закону, про що господарський суд виносить ухвалу.



Стаття 56. Особливості застосування процедури банкрутства до боржника,

що ліквідується власником

1. Якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язані звернутися в господарський суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

2. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд у п’ятиденний строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності в нього ліцензії.

3. Кредитори мають право заявити свої претензії до боржника, який ліквідується, в місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом.

4. У разі, якщо справу про банкрутство порушено за заявою власника майна боржника (уповноваженої ним особи), яка подана до створення ліквідаційної комісії (призначення ліквідатора), розгляд справи про банкрутство здійснюється без урахування особливостей, передбачених цією статтею.

5. Невиконання вимог, передбачених частиною першою цієї статті, є підставою для відмови у внесенні запису про ліквідацію юридичної особи в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України.

6. Власник майна боржника (уповноважена ним особа), керівник боржника, голова ліквідаційної комісії (ліквідатор), які допустили порушення вимог частини першої цієї статті, несуть солідарну відповідальність по незадоволених вимогах за грошовими зобов'язаннями та зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) боржника та вимогах усіх інших кредиторів.

Питання порушення власником майна боржника (уповноваженою ним особою), керівником боржника, головою ліквідаційної комісії (ліквідатором) вимог частини першої цієї статті підлягає дослідженню господарським судом при здійсненні ліквідаційної процедури у відповідності до цього Закону. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута, яка є підставою для подальшого звернення кредиторів до власника майна боржника (уповноваженої ним особи), керівника боржника, голови ліквідаційної комісії (ліквідатора).



Стаття 57. Особливості банкрутства підприємств державного сектору економіки

1. Для цілей цього Закону підприємствами державного сектору економіки визнаються державні підприємства, що діють на основі державної власності, а також підприємства у статутних фондах яких частка державної власності перевищує двадцять п’ять відсотків.

Докази, що підтверджують належність боржника до підприємств державного сектору економіки господарському суду надає боржник.

2. Положення цього Закону застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.

3. Кабінет Міністрів України вживає заходів для запобігання банкрутству підприємств державного сектору економіки, визначає оптимальні шляхи відновлення їх платоспроможності та координує дії відповідних органів виконавчої влади.

Органи виконавчої влади приймають рішення щодо:

доцільності надання державної підтримки неплатоспроможним підприємствам;

розроблення заходів, спрямованих на забезпечення захисту інтересів держави і вибору оптимальних шляхів реструктуризації та погашення боргових зобов’язань;

проведення аналізу фінансового стану боржника, його санації та погодження плану санації;

доцільності виключення відповідних суб’єктів господарювання з переліку підприємств, що є об’єктами права державної власності, які не підлягають приватизації та застосування до них процедури санації чи ліквідації.

4. З метою своєчасного вжиття заходів для запобігання банкрутству підприємства державного сектору економіки, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, керівник такого підприємства зобов’язаний повідомити про негативний фінансовий стан суб’єкта управління об’єктами державної власності в десятиденний строк з дня виявлення ним зобов’язань, виконання яких призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань підприємства у належному обсязі перед іншими кредиторами та про вжиті ним заходи з відновлення платоспроможності.

5. До заяви боржника – підприємства державного сектору економіки про порушення провадження у справі про банкрутство крім документів, передбачених частиною першою статті 9 цього Закону, додається рішення суб'єкта управління об'єктами державної власності боржника про звернення боржника до господарського суду з такою заявою.

6. До заяви кредитора про порушення провадження у справі про банкрутство додатково додаються докази повідомлення не пізніше ніж за три місяці до дня звернення до суду відповідного суб’єкта управління об’єктами державної власності про наявність підстав для порушення справи про банкрутство підприємства державного сектору економіки, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. У разі неподання вказаних доказів суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу.

7. Ухвали про прийняття заяви про порушення справи про банкрутство та про порушення провадження у справі про банкрутство підприємства державного сектору економіки направляються суб’єкту управління об’єктами державної власності та державному органу з питань банкрутства.

8. Аналіз фінансово-господарського стану підприємств державного сектору економіки проводиться в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства

9. Призначення, припинення повноважень, продовження терміну повноважень й відсторонення від виконання повноважень розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів підприємств державного сектору економіки здійснюється державним органом з питань банкрутства.

10. За клопотанням учасників провадження у справі про банкрутство підприємства державного сектору економіки виконання обов'язків керівника боржника може тимчасово покладатись державним органом з питань банкрутства на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника.

11. У разі, коли боржником є підприємство державного сектору економіки, суддя залучає до участі в провадженні у справі про банкрутство представника суб’єкта управління об’єктами державної власності з повідомленням його про порушення провадження у справі про банкрутство такого підприємства.

12. У разі порушення провадження у справі про банкрутство підприємства державного сектору економіки участь у зборах кредиторів та роботі комітету кредиторів можуть брати з правом дорадчого голосу представники державного органу з питань банкрутства, суб'єкта управління об'єктами державної власності.

Арбітражний керуючий зобов'язаний завчасно повідомляти суб’єкта управління об’єктами державної власності та державний орган з питань банкрутства про час, місце і порядок денний зборів кредиторів та засідань комітету кредиторів підприємств державного сектору економіки.

13. У разі порушення провадження у справі про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має переважне право вимагати передачі йому цілісного майнового комплексу підприємства-боржника в оренду за умови взяття на себе грошових зобов'язань боржника і за умови наявності згоди на це кредиторів.

14. Відчуження майна в провадження у справах про банкрутство майна підприємств боржників та банкрутів, заснованих на державній власності, а також відчуження майна таких підприємств у процедурах досудової санації та на виконання укладених у справах про банкрутство мирових угод здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

15. Плани санації, мирові угоди та переліки ліквідаційних мас та зміни і доповнення до них у справах про банкрутство підприємств державного сектору економіки підлягають погодженню з із суб’єктом управління об’єктами державної власності, Фондом державного майна України та державним органом з питань банкрутства. У разі відсутності такого погодження план санації та мирова угода затвердженню господарським судом не підлягають, а включене до переліку ліквідаційної маси майно банкрута реалізованим бути не може.

16. Керуючий санацією щоквартально звітує перед суб’єктом управління об’єктами державної власності та державним органом з питань банкрутства про виконання плану санації підприємства державного сектору економіки.

17. Звіт керуючого санацією підприємства державного сектору економіки розглянутий комітетом кредиторів, протокол засідання комітету кредиторів не пізніше п’яти днів після дати проведення засідання комітету кредиторів надсилаються суб’єкту управління об’єктами державної власності та державному органу з питань банкрутства.

18. Об’єкти права державної власності, що не увійшли до статутних фондів підприємств (господарських товариств) державного сектору економіки у процесі приватизації, але перебувають на їх балансі, до складу ліквідаційних мас банкрутів в процедурах їх ліквідації не включаються.

19. У разі ліквідації підприємства державного сектору економіки та створення в ліквідаційній процедурі ліквідаційної комісії господарський суд включає до її складу представників державного органу з питань банкрутства, суб'єкта управління об'єктами державної власності та при необхідності - органу місцевого самоврядування.

20. Кабінет Міністрів України, органи місцевого самоврядування мають право в процедурі розпорядження майном боржника або в будь-який час до закінчення процедури санації чи ліквідації підприємства державного сектору економіки розраховуватися з усіма кредиторами в порядку черговості, визначеної статтею 34 цього Закону.

21. Справи про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), створених у процесі приватизації та корпоратизації, у статутних фондах яких частка держави становить не менше двадцять п’ять відсотків і продаж акцій яких розпочався, можуть бути порушені не раніше ніж через один рік від початку виконання плану приватизації.

Справи про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, не порушуються з дня набрання чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до 1 січня 2013 року.

Провадження у справах про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовуглебудівні підприємства), у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, які були порушені після 1 січня 2000 року, підлягає припиненню.

22. Застосування статті 6, частини другої статті 17, частини другої статті 22, частини другої статті 24 у частині заміщення активів шляхом передачі до статутного фонду господарського товариства цілісного майнового комплексу боржника, частини першої статті 29, частини дванадцятої статті 30 та частини четвертої статті 35 цього Закону до підприємств державного сектору економіки не допускається.

23. Копії судових рішень в провадженнях у справах про банкрутство підприємств державного сектору економіки, крім інших учасників, надсилаються державному органу з питань банкрутства та суб'єкту управління відповідним об'єктом державної власності.



Стаття 58. Особливості банкрутства відсутнього боржника

1. У разі, якщо фізична особа-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність господарювання боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

2. Господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

3. У разі виявлення майна відсутнього боржника ліквідатора має бути замінено за клопотанням кредитора арбітражним керуючим, про що господарський суд виносить ухвалу.

У разі виявлення ліквідатором майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, сума виручки від продажу такого майна направляється на покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство.

У випадку відсутності майна банкрута або недостатності виручки від продажу такого майна для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство, відшкодування таких витрат та оплата винагороди арбітражного керуючого здійснюються, за рахунок коштів засновників банкрута.

4. Ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.

5. За клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.

6. Задоволення вимог кредиторів здійснюється в порядку черговості, передбаченому статтею 34 цього Закону. Кредитори можуть оскаржити результати розгляду їх вимог ліквідатором до господарського суду до затвердження господарським судом ліквідаційного балансу.



РОЗДІЛ VII

ЛІЦЕНЗУВАННЯ, КОНТРОЛЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПРОВАДЖЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АРБІТРАЖНИХ КЕРУЮЧИХ



Стаття 59. Ліцензування господарської діяльністі арбітражних керуючих

1. Фізична особа для отримання ліцензії на провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) повинна мати:

повну вищу юридичну або економічну освіту;

свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця;

досвід роботи не менше трьох років або одного року на керівних посадах після отримання повної вищої освіти;

кваліфікаційне свідоцтво арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), для отримання якого пройти навчання та скласти іспит в порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;

відповідати іншим вимогам, установленим ліцензійними умовами провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

Арбітражний керуючий повинен один раз на два роки дії ліцензії підвищувати кваліфікацію у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства, про що видається відповідне свідоцтво, копію якого зобов’язаний подати за десять днів до закінчення кожного дворічного терміну державному органові з питань банкрутства.

Арбітражний керуючий, який здійснює на підприємстві повноваження керуючого санацією, може одночасно виконувати повноваження розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора не більш ніж на п’яти підприємствах-боржниках. Це обмеження не поширюється на кількість підприємств, провадження у справі про банкрутство яких здійснюється відповідно до статті 58 цього Закону.

2. Державний орган з питань банкрутства відмовляє у видачі ліцензії на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора):

особі, якій заборонено провадити підприємницьку діяльність, діяльність арбітражного керуючого або займати керівні посади;

особі, яка провадить діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) без ліцензії;

особі, яка подала для одержання ліцензії неправдиві, недостовірні відомості;

особі, після анулювання ліцензії якої у зв’язку з порушенням ліцензійних умов провадження господарської діяльності не пройшов один рік;

в інших випадках, передбачених законом.

У разі анулювання ліцензії під час здійснення арбітражним керуючим своїх повноважень господарський суд протягом п’яти днів з дня набрання чинності рішенням державного органу з питань банкрутства про анулювання ліцензії виносить ухвалу про усунення арбітражного керуючого від виконання відповідних повноважень, якщо інше не передбачено цим Законом.

Здійснення арбітражним керуючим повноважень розпорядника майна, керуючого санацією або ліквідатора без ліцензії або після її анулювання не допускається.



Стаття 60. Контроль за діяльністю арбітражних керуючих

1. Контроль за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) здійснює у межах своїх повноважень державний орган з питань банкрутства шляхом проведення планових та позапланових перевірок додержання ними вимог ліцензійних умов. Порядок проведення таких перевірок затверджується державним органом з питань банкрутства за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування.

2. Перевірки проводяться за місцезнаходженням державного органу з питань банкрутства або суб’єкта господарювання, щодо якого арбітражний керуючий здійснює свої повноваження.

Строк проведення планової перевірки не може перевищувати п’яти робочих днів, а строк позапланової перевірки - двох робочих днів.

3. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) під час перевірки додержання ліцензійних умов подає всі необхідні для проведення перевірки документи та забезпечує умови для її проведення.



Стаття 61. Заходи впливу, що застосовуються державним органом

з питань банкрутства до арбітражних керуючих

1. Державний орган з питань банкрутства застосовує відповідно до закону заходи впливу до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у разі порушення ними ліцензійних умов.

2. Державний орган з питань банкрутства може застосувати до арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) такі заходи впливу:

видавати арбітражним керуючим (розпорядникам майна, керуючим санацією, ліквідаторам) розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

приймати рішення про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів).

3. Рішення державного органу з питань банкрутства щодо застосування заходів впливу є обов’язковими для виконання арбітражними керуючими (розпорядниками майна, керуючими санацією, ліквідаторами).

4. Підставою для анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), крім підстав, передбачених частиною восьмою статті 4 цього Закону та статтею 21 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”, є:

виявлення обставин, за наявності яких згідно з вимогами законодавства особі заборонено провадити підприємницьку діяльність;

неподання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) документів, необхідних для проведення перевірки;

повторне неподання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) у порядку, встановленому законодавством, державному органу з питань банкрутства інформації, необхідної для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;

неподання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) державному органу з питань банкрутства в порядку і строки, визначені цим органом, на його вимогу відомостей, документів та матеріалів, що стосуються діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

відмова від виконання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) рішення державного органу з питань банкрутства щодо усунення виявлених ним порушень арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) ліцензійних умов;

виявлення порушення ліцензійних умов, що неможливо усунути;

неподання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) в установлений строк копії свідоцтва, що підтверджує підвищення ним кваліфікації.

5. Рішення про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) приймається державним органом з питань банкрутства протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для анулювання ліцензії та надсилається (вручається) не пізніше як через три робочих дні з дня його прийняття арбітражному керуючому за місцем проживання, зазначеним у ліцензії, із зазначенням підстав для анулювання.

Розгляд питань про анулювання ліцензії здійснюється з обов’язковим запрошенням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) або його представників.

6. Рішення про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) набирає чинності через тридцять днів з дня його прийняття, крім рішень про анулювання ліцензій, прийнятих згідно з поданою заявою ліцензіата про анулювання ліцензії та в разі смерті фізичної особи-підприємця, які набирають чинності з дати їх прийняття.

Інформація щодо анулювання ліцензії публікується на офіційному веб-сайті органу ліцензування.

Дія рішення про анулювання ліцензії не зупиняється у разі подання арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) скарги на рішення державного органу з питань банкрутства щодо порушення ним законодавства у сфері ліцензування до експертно-апеляційної ради, утвореної при спеціально уповноваженому органі з питань ліцензування.

7. Фізична особа може одержати нову ліцензію на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) не раніше як через один рік з дня анулювання попередньої ліцензії, крім випадків анулювання ліцензії за заявою арбітражного керуючого.

8. Рішення про анулювання ліцензії на провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.



РОЗДІЛ VІІІ

МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ ПРОЦЕДУР БАНКРУТСТВА



Стаття 62. Застосування процедур банкрутства,

пов’язаних з іноземним провадженням

1. Процедури банкрутства, пов’язані з іноземним провадженням (далі — міжнародні аспекти банкрутства), зазначені у цьому розділі, якщо інше не передбачено цим Законом або міжнародним договором України, застосовуються за принципом взаємності у разі, коли:

до господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, подано заяву іноземним арбітражним керуючим щодо визнання іноземного провадження та судової допомоги або надійшло звернення іноземного суду щодо співробітництва у зв’язку з іноземним провадженням у справі про банкрутство;

господарським судом, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, надіслано звернення чи арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) подано заяву до іноземного суду щодо визнання провадження, порушеного відповідно до цього Закону, а також щодо судової допомоги та співробітництва у зв’язку з провадженням у справі про банкрутство, порушеного відповідно до цього Закону;

до господарського суду подано заяву іноземним арбітражним керуючим щодо визнання іноземного провадження, а також щодо судової допомоги та співробітництва у зв’язку з іноземним провадженням у справі про банкрутство.

Міжнародні аспекти банкрутства, зазначені у цьому розділі, не застосовуються до процедур банкрутства банків та інших фінансових установ.

2. Господарський суд відмовляє у застосуванні міжнародних аспектів банкрутства, якщо їх застосування суперечить публічному порядку України.

3. Під час провадження у справі про банкрутство господарський суд виходить з того що:

провадження у справі про банкрутство боржника — резидента України є основним провадженням стосовно будь-якого іншого іноземного провадження;

провадження у справі про банкрутство боржника — представництва резидента України в іноземній державі є похідним іноземним провадженням стосовно основного провадження в Україні;

провадження у справі про банкрутство боржника, порушене в іноземній державі, резидентом якої є боржник, є основним іноземним провадженням;

провадження у справі про банкрутство боржника — представництва нерезидента України в іноземній державі є похідним іноземним провадженням.

4. Визнання іноземного провадження включає визнання судових рішень, прийнятих іноземним судом у ході цього провадження, а також рішень щодо призначення, звільнення чи заміни іноземного арбітражного керуючого, рішень щодо перебігу іноземного провадження, його зупинення чи завершення.



Стаття 63. Підстави для надання судової допомоги та здійснення співробітництва

1. Господарський суд або арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), який діє на підставі цього Закону, може надавати допомогу іноземному арбітражному керуючому або здійснювати співробітництво з іноземним судом відповідно до цього Закону та інших нормативно-правових актів України.



Стаття 64. Іноземний арбітражний керуючий

1. Іноземний арбітражний керуючий для реалізації прав та обов’язків в Україні повинен підтвердити свої повноваження у встановленому цим Законом порядку.

2. Іноземний арбітражний керуючий має право:

1) подавати до господарського суду заяву про:

визнання іноземного провадження відповідно до статті 65 цього Закону;

надання судової допомоги відповідно до статті 66 цього Закону;

визнання недійсними правочинів, що завдають шкоду кредиторам чи боржнику, після винесення ухвали господарським судом про визнання іноземного провадження;

2) брати участь у провадженні у справі про банкрутство відповідно до цього Закону після винесення ухвали господарським судом про визнання іноземного провадження, а до винесення такої ухвали - лише з дозволу судді або арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), а саме:

брати участь у зборах та у засіданнях комітету кредиторів з правом дорадчого голосу;

запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об’єднань та від громадян - за їх згодою;

отримувати з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру обтяжень рухомого майна інформацію про майно боржника, яке є предметом обтяження;

виконувати інші дії відповідно до цього Закону.

3. Іноземний арбітражний керуючий зобов’язаний:

1) подавати до господарського суду заяву про припинення своїх повноважень в Україні або відомості про дострокове припинення своїх повноважень в іноземній державі;

2) повідомляти господарський суд про будь-яке інше іноземне провадження стосовно боржника, про яке йому стало відомо;

3) подавати в порядку, встановленому законодавством України, державному органу з питань банкрутства інформацію, необхідну для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство;

4) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

4. Під час здійснення своїх повноважень в Україні іноземний арбітражний керуючий зобов’язаний діяти сумлінно та розумно.

Невиконання або неналежне виконання обов’язків, покладених на іноземного арбітражного керуючого згідно з цим Законом, що завдало значної шкоди кредиторам чи боржнику, може бути підставою для відсторонення його від провадження, про що господарським судом виноситься ухвала, яка надсилається особі, яку він представляє, та притягнення його до відповідальності відповідно до закону.



Стаття 65. Заява про визнання іноземного провадження

та іноземного арбітражного керуючого

1. Іноземний арбітражний керуючий подає до господарського суду, яким здійснюється провадження у справі про банкрутство, письмову заяву про визнання іноземного провадження, в рамках якого він був призначений, до прийняття цим судом рішення по суті (затвердження мирової угоди, плану санації, ліквідації). Заява про визнання іноземного провадження складається державною (офіційною) мовою держави, у якій здійснюється іноземне провадження у справі про банкрутство. До заяви додається переклад українською мовою. Заява, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, повинна містити:

найменування господарського суду, до якого вона подається;

ім’я (найменування) іноземного арбітражного керуючого, що подає заяву, із зазначенням його місця проживання (перебування) або місцезнаходження;

ім’я (найменування) боржника, зазначення його місця проживання (перебування) або місцезнаходження чи місцезнаходження його майна в Україні;

зміст та мотиви подання заяви.

2. Якщо міжнародними договорами України не визначено перелік документів, що повинні додаватися до заяви, або за відсутності таких договорів, до заяви додаються такі документи:

засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду про порушення провадження у справі про банкрутство та призначення іноземного арбітражного керуючого;

документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили (якщо це не зазначено в самому рішенні);

документ, який засвідчує, що боржник, стосовно якого прийнято рішення іноземного суду про порушення провадження у справі про банкрутство та який не брав участі в судовому процесі, був належним чином попереджений про час і місце розгляду справи;

документ, що посвідчує повноваження іноземного арбітражного керуючого;

відомості про інші іноземні провадження стосовно боржника, про які відомо іноземному арбітражному керуючому;

засвідчений відповідно до законодавства переклад документів, зазначених у частині другій цієї статті, українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами України.

3. Господарський суд, встановивши, що заяву та документи, що додаються до неї, не оформлено відповідно до вимог, передбачених цією статтею, або до заяви не додано всі перелічені документи, залишає її без розгляду та повертає разом з доданими документами іноземному арбітражному керуючому не пізніше ніж на п’ятий день з дня її надходження.

Повернення заяви не позбавляє іноземного арбітражного керуючого права її повторного подання до господарського суду після усунення причин повернення.

4. Господарський суд, встановивши, що заяву та документи, що додаються до неї, оформлено відповідно до встановлених вимог, не пізніше ніж на п’ятий день з дня її надходження приймає ухвалу про прийняття заяви до розгляду.

5. Господарський суд виходить з того, що документи, подані для обґрунтування заяви про визнання іноземного провадження, передбачені частиною другою статті 65 цього Закону, є справжніми, незалежно від того, чи була проведена їх легалізація.



Стаття 66. Судова допомога, яка може бути надана після подання заяви

про визнання іноземного провадження

1. З моменту подання заяви про визнання іноземного провадження і до винесення відповідної ухвали господарський суд на підставі письмової заяви іноземного арбітражного керуючого вживає заходів щодо захисту активів боржника або інтересів кредиторів, а саме:



забороняє стягнення на майно боржника на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

здійснює заходи щодо забезпечення збору доказів або витребування інформації про активи, ділові операції, права, обов’язки або відповідальність боржника.

2. Господарський суд може відмовити у наданні судової допомоги згідно з цією статтею, якщо така допомога буде заважати веденню основного провадження у справі про банкрутство в Україні.



Стаття 67. Розгляд заяви про визнання іноземного провадження

1. Про надходження заяви про визнання іноземного провадження господарський суд повідомляє письмово у п’ятиденний строк боржника і встановлює тридцятиденний строк для подання можливих заперечень проти поданої заяви.

2. Після подання боржником заперечень у письмовій формі або у разі, коли у встановлений строк з часу повідомлення боржника заперечень не подано, суддя виносить ухвалу, в якій визначає час і місце судового розгляду заяви, про що іноземний арбітражний керуючий і боржник повідомляються письмово протягом трьох днів з дня винесення ухвали.

3. За заявою іноземного арбітражного керуючого або боржника і за наявності поважних причин господарський суд може перенести час розгляду заяви, про що повідомляє сторони.

4. Неявка без поважних причин у судове засідання іноземного арбітражного керуючого, боржника або їх представників, стосовно яких відомо про своєчасне вручення повідомлення про виклик до господарського суду, не є перешкодою для розгляду заяви, якщо

будь-якою із сторін не було порушено питання про перенесення її розгляду.

5. Розглянувши подані документи та вислухавши пояснення сторін, господарський суд виносить ухвалу про визнання іноземного провадження або про відмову у задоволенні заяви. Копія ухвали надсилається господарським судом іноземному арбітражному керуючому та боржнику у триденний строк з дня її винесення.



Стаття 68. Підстави для відмови у задоволенні заяви

про визнання іноземного провадження

1. Заява про визнання іноземного провадження не задовольняється у випадках, передбачених міжнародними договорами України. Якщо міжнародними договорами України такі випадки не передбачено, у задоволенні заяви може бути відмовлено:

якщо рішення іноземного суду щодо відкриття іноземного провадження за законодавством держави, на території якої воно прийнято, не набрало законної сили;

якщо сторона, стосовно якої відкрито іноземне провадження у справі про банкрутство, не була належним чином повідомлена про розгляд справи;

якщо господарським судом України вже винесена ухвала щодо заяви про визнання іноземного провадження на тих же підставах, яка набрала законної сили;

в інших випадках, встановлених законами України.

2. Якщо обставини, у зв’язку з якими було відмовлено у задоволенні заяви про визнання іноземного провадження, змінилися, іноземний арбітражний керуючий може повторно звернутися до господарського суду з відповідною заявою.



Стаття 69. Ухвала господарського суду про визнання іноземного провадження

1. В ухвалі господарського суду про визнання іноземного провадження зазначається:

повне найменування або ім’я боржника, щодо якого порушено провадження про банкрутство, його місцезнаходження або місце проживання;

найменування іноземного суду, який порушив провадження про банкрутство;

повне найменування або ім’я іноземного арбітражного керуючого, його місцезнаходження або місце проживання;

статус визнаного іноземного провадження відповідно до положень цього Закону.

2. Ухвала про визнання іноземного провадження або про відмову у його визнанні може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.



Стаття 70. Підстави для зміни чи скасування ухвали господарського суду

про визнання іноземного провадження

1. Підставами для зміни чи скасування ухвали господарського суду про визнання іноземного провадження є неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а також зміна чи припинення обставин, якими господарський суд керувався під час її винесення.



Стаття 71. Судова допомога, яка може бути надана після визнання

іноземного провадження

1. Після визнання іноземного провадження, крім випадків, передбачених статтею 68 цього Закону, для захисту активів боржника або інтересів кредиторів господарський суд може на підставі заяви іноземного арбітражного керуючого надати належну судову допомогу, а саме:

1) зупинити провадження у справі про банкрутство або інші процесуальні дії, що стосуються активів, прав, зобов’язань або відповідальності боржника, за умови, що вжито всіх необхідних заходів щодо гарантії задоволення інтересів кредиторів в Україні;

2) зупинити право розпорядження будь-якими активами боржника;

3) продовжити надання судової допомоги, що була надана відповідно до статті 72 цього Закону;

4) надати додаткову судову допомогу відповідно до законодавства України або міжнародних договорів України.

2. Надання судової допомоги припиняється з моменту включення вимог кредиторів за іноземним провадженням до реєстру вимог кредиторів, затвердженого в провадженні про банкрутство боржника, порушеного відповідно до цього Закону, про що виноситься відповідна ухвала.

3. Внесення змін до плану санації боржника після визнання господарським судом іноземного провадження здійснюється відповідно до положень статті 21 цього Закону.



Стаття 72. Заява про надання судової допомоги

1. Заява про надання судової допомоги складається державною мовою держави, від якої виступає іноземний арбітражний керуючий. До заяви додається переклад українською мовою. Заява подається у письмовій формі і повинна містити:

найменування господарського суду, до якого подається заява;

ім’я (найменування) іноземного арбітражного керуючого, що подає заяву, із зазначенням його місця проживання (перебування) або місцезнаходження;

назву справи, у якій подано заяву про судову допомогу;

зміст клопотання і необхідну для його виконання інформацію, у тому числі щодо осіб, яких можуть стосуватися заходи судової допомоги;

необхідність забезпечення конфіденційності подання заяви та відомостей, одержаних під час надання допомоги.

2. Під час розгляду заяви про надання допомоги та у разі прийняття рішення про надання допомоги господарський суд застосовує законодавство України.

3. За результатами розгляду заяви про надання допомоги господарський суд виносить ухвалу, копію якої надсилає іноземному арбітражному керуючому протягом трьох днів з дня її прийняття.



Стаття 73. Захист речових прав кредиторів та інших заінтересованих осіб

1. Під час прийняття рішення про надання судової допомоги, відмову у її наданні або припинення її надання господарський суд повинен пересвідчитися в тому, що не будуть порушені права власності та інші речові права кредиторів та інших заінтересованих осіб, включаючи боржника.

2. Господарський суд на підставі заяви іноземного арбітражного керуючого може змінити зміст чи припинити надання судової допомоги.



Стаття 74. Співробітництво

1. Під час провадження у справі про банкрутство, яке є основним чи похідним стосовно іншого іноземного провадження:

господарський суд за принципом взаємності має право вступати до зносин із іноземними судами або іноземними арбітражними керуючими, або надсилати запит безпосередньо до іноземних судів або іноземних арбітражних керуючих, або уповноважувати на такі дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора);

арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право під час виконання своїх функцій за згодою господарського суду вступати у зносини з іноземними судами та іноземними арбітражними керуючими;

арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов’язаний невідкладно письмово повідомляти господарський суд про всі свої зносини з іноземним судом чи іноземним арбітражним керуючим.

2. У разі коли співробітництво, яке здійснюється згідно з частиною першою цієї статті, може завдати шкоди інтересам кредиторів чи боржника, господарський суд за власною ініціативою чи за заявою сторін виносить ухвалу про його зупинення чи заборону.

3. Співробітництво може здійснюватись у таких формах:

1) вчинення арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) дій в іноземній державі за дорученням господарського суду;

2) передача інформації господарським судом або арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) іноземному суду чи іноземному арбітражному керуючому, якщо передача такої інформації не заборонена законом;

3) координація дій з управління активами та господарською діяльністю боржника;

4) координація дій з надання судової допомоги під час здійснення проваджень у справах про банкрутство стосовно одного і того ж боржника.



Стаття 75. Координація надання судової допомоги під час одночасного здійснення провадження у справі про банкрутство, порушеного відповідно до цього Закону,

та іноземного провадження

Коли іноземне провадження та провадження у справі про банкрутство, порушене відповідно до цього Закону, здійснюються стосовно одного і того ж боржника одночасно, господарський суд надає судову допомогу, дотримуючись таких вимог:

якщо заява про визнання іноземного провадження подається після порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до цього Закону, надання судової допомоги відповідно до статей 71 і 72 цього Закону не повинне виключати можливість задоволення вимог кредиторів України;

якщо провадження у справі про банкрутство порушується відповідно до цього Закону після визнання чи подання заяви про визнання іноземного провадження, судова допомога, надана відповідно до статей 71 і 72 цього Закону, переглядається, і змінюється або припиняється, коли вона є несумісна із провадженням у справі про банкрутство, порушеним відповідно до цього Закону.



Стаття 76. Надання судової допомоги під час здійснення

кількох іноземних проваджень

У разі визнання кількох іноземних проваджень стосовно одного і того ж боржника господарський суд надає судову допомогу, дотримуючись таких вимог:

надання судової допомоги іноземному арбітражному керуючому похідного іноземного провадження повинне бути узгоджене з наданням допомоги під час основного іноземного провадження;

якщо після визнання похідного іноземного провадження визнається інше похідне іноземне провадження, господарський суд надає, змінює або припиняє надання судової допомоги з метою узгодження таких проваджень.



Стаття 77. Виплати в рамках проваджень, що проводяться одночасно

Кредитор, який отримав часткове відшкодування за своєю вимогою в рамках іноземного провадження, не може отримати відшкодування за тією ж вимогою в рамках провадження у справі про банкрутство, порушеного відповідно до цього Закону, стосовно того ж боржника до того часу, поки відшкодування іншим кредиторам тієї ж черги буде в пропорційному відношенні меншим, ніж відшкодування, що вже отримано цим кредитором.



Розділ VII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

2. Нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Із набранням чинності цього Закону втрачає чинність Закон України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” № 2864-III від 29 листопада 2001 року (Відомості Верховної Ради, 2002, N 10, ст.77; 2005, N 2, ст.31).

4. Статтю 2 Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 36, ст. 299; 2001 р., № 11, ст. 45; 2002 р., № 1, ст. 1, № 20, ст. 134; 2004 р., № 12, ст. 155; 2005 р., № 42, ст. 465; 2006 р., № 18, ст. 155; 2007 р., № 9, ст. 67, № 10, ст. 89, № 34, ст. 444) після частини четвертої доповнити новою частиною такого змісту:

“Ліцензування господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Норми Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” застосовуються для ліцензування господарської діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) у частині, що не регулюється Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.”.

5. Статтю 2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., № 29, ст. 389, 2009 р.,

№ 49, ст.737) доповнити частиною третьою такого змісту:

“Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів)”.

6. У Законі України “Про виконавче провадження” (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 24, ст. 207; 2002 р., № 14, ст. 96; 2003 р., № 5, ст. 46; 2004 р., № 6, ст. 37, № 11, ст. 140; 2005 р., № 33, ст. 430, ст. 431, № 42, ст. 464; 2006 р., № 35, ст. 295, ст. 296; 2007 р., № 10, ст. 84, № 16, ст. 216; 2010 р., № 4, ст. 36, із змінами, внесеними Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI):

1) у статті 26:

частину першу доповнити пунктом 6-1 такого змісту:

“6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію;”;

2) доповнити статтю 26 частиною такого змісту:

“У разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 61 частини першої цієї статті державний виконавець у постанові зазначає найменування господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, номер справи про банкрутство, а також роз’яснює стягувачу його право звернутися до цього суду з відповідною заявою і отримати задоволення своїх вимог під час провадження у справі про банкрутство разом з іншими кредиторами.”;

3) у пункті 8 частини першої статті 34 слова “порушення господарським судом” замінити словами “винесення господарським судом ухвали про порушення”;

4) у статті 37:

у пункті 7 частини першої слова “арбітражному керуючому у разі визнання боржника банкрутом” замінити словами “офіційного оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію та виконавче провадження не перебуває на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника)”;

5) доповнити статтю 37 частиною третьою такого змісту:

“Постанова про закінчення виконавчого провадження у випадку офіційного оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ направляється до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство.”;

6) у статті 38:

частину першу після слів “крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби” доповнити словами “чи офіційного оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника”;

доповнити статтю частиною такого змісту:

“У разі закінчення виконавчого провадження у випадку офіційного оприлюднення повідомлення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника, виконавчі документи можуть бути повторно пред’явлені до виконання у визначені статтею 21 цього Закону строки, якщо у зв’язку із припиненням провадження у справі про банкрутство вимоги, підтверджені такими документами, не були задоволені повністю або частково та не вважаються погашеними (списаними, прощеними) відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

7) доповнити Закон статтею 40-2 такого змісту:

“Стаття 40-2. Передача виконавчого документа до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника – юридичної особи або фізичної особи – підприємця

У разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 7 частини першої статті 37 цього Закону державний виконавець протягом трьох днів здійснює розподіл стягнутих з боржника грошових сум та надсилає виконавчий документ до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.

На зворотному боці виконавчого документу або на приєднаному до нього аркуші повинні бути вказані ухвала господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство, на виконання якої здійснюється передача виконавчого документа, сума вимог стягувача, що залишилася незадоволеною за цим виконавчим документом, перелік арештів, дата вчинення запису.

До виконавчого документу додається копія постанови про закінчення виконавчого провадження, а за наявності арештів – копії постанов про накладення арештів, а також копії актів опису та арешту майна.

Виконавчий документ з додатками надсилається до господарського суду поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення або здається до господарського суду під розпис”.

7. Статтю 76 Закону України “Про міжнародне приватне право”(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 32, ст.422, із змінами, внесеними згідно з Кодексом N 1618-IV від 18.03.2004, Законом N 1837-VI від 21.01.2010) доповнити абзацом такого змісту:



“у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України.”

8. Статтю 22 Закону України “Про державну таємницю”(Відомості Верховної Ради України, 1994, N 16, ст.93, ВВР, 1999, № 49, ст.428, 2003, N 45, ст.361, 2004, N 23, ст.320, 2008, N 27-28, ст.252, із змінами, внесеними Законом України від 7 липня 2010 року № 2453-VI)

доповнити новою частиною п’ятою такого змісту:

“У разі застосування щодо боржника судових процедур банкрутства допуск до державної таємниці арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору), призначеному державним органом з питань банкрутства в установленому законодавством порядку, надається органами Служби безпеки України після проведення його перевірки за поданням органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації до сфери управління якої відноситься боржник або яка є замовником робіт, пов’язаних з державною таємницею.”.

У зв’язку з цим частини п’яту-сьому вважати відповідно частинами шостою-восьмою.

9. Частину 15 статті 11 Закону України “Про управління об’єктами державної власності” (Відомості Верховної Ради України, 2006, N 46, ст.456, із змінами, внесеними згідно із Законом N 514-VI від 17.09.2008) виключити.

10. Кабінету Міністрів України у трьохмісячний строк:

підготувати та подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законодавчих актів, що випливають з цього Закону;

розробити і привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти;

забезпечити розробку та прийняття міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України нормативно-правових актів відповідно до цього Закону;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади України їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

10. Рекомендувати Президенту України привести свої акти у відповідність із цим Законом.







Ми будемо вдячні Вам за коментар до цього документу





Реєстрація
Логін
Пароль
Увійти
Реєстрація Реєстрація

Про цей сайт
Розробник: ЗАТ "Cофтлайн" (Україна) © Державний департамент з питань банкрутства
Керівництво
Структура Департаменту
Територіальні органи з питань банкрутства
Консультаційна рада
Графік особистого прийому громадян керівництвом Департаменту
Дніпропетровська область
Івано-Франківська область
Донецька область
Закарпатська область
Запорізька область
Луганська область
Діючі нормативні акти
Проекти нормативних актів
Практичне застосування Закону
Порядок денний засідання комісії
Інформація про діяльність Комісії
Інформація про запланований розгляд кадидатур арбітражних керуючих
Нормативно-правова база та методична база з питань запобігання проявам корупції
План заходів щодо запобігання та протидії корупції
Аналітична інформація про виконання вимог Закону
Річний план
Порядок видачі довідок
Совершенство достигается только к моменту краха.
Сирил Паркинсон
Аватар пользователя
Юрий Гусак
 
Сообщений: 10
Зарегистрирован: 13 ноя 2010, 13:07
Откуда: Киев

Кто сейчас на форуме

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 1

cron